6-27348ск15 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 09.12.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" на рішення апеляційного суду Харківської області від 30 липня 2015 року,

У серпні 2010 року публічне акціонерне товариство "Перший Український міжнародний банк" (далі - ПАТ "Перший Український міжнародний банк") звернулося до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 19 грудня 2006 року банк уклав з ОСОБА_3 кредитний договір, відповідно до умов якого надав позичальнику кредит в іноземній валюті в сумі 97 085 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 11,40 % річних на термін до 19 грудня 2011 року. З метою забезпечення виконання цього кредитного договору 19 грудня 2006 року банк уклав із ОСОБА_4 договір поруки.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, проте відповідачі порушили умови договорів, унаслідок чого станом на 8 липня 2010 року виникла кредитна заборгованість за кредитним договором у розмірі 106 050,35 доларів США. Незважаючи на письмові вимоги, ні позичальник, ні поручитель не реагували, кредитний борг не повернули, у зв'язку з чим банк просив про задоволення позову та солідарне стягнення з відповідачів тіла кредиту в іноземній валюті.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 2 серпня 2012 року позов ПАТ "Перший Український міжнародний банк" задоволено. Стягнуто на користь банка солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором від 19 грудня 2006 року в розмірі 106 050,35 доларів США, а також витрат по сплаті судового збору в розмірі 215,42 доларів США та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 30 липня 2015 року заочне рішення районного суду змінено та стягнуто на користь ПАТ "Перший Український міжнародний банк" солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором від 19 грудня 2006 року у розмірі 947 660 грн 45 коп. та по 920 грн 56 коп. з кожного судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ "Перший Український міжнародний банк", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати й залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції, який стягнув кредитну заборгованість в іноземній валюті та стягуючи заборгованість в еквіваленті до гривні України, виходив із того, що хоча кредит надавався в іноземній валюті, проте заборгованість має бути стягнута з визначенням еквіваленту в національній валюті України на час виникнення заборгованості.

Проте повністю погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що 19 грудня 2006 року ПАТ "Перший Український міжнародний банк" уклав з ОСОБА_3 кредитний договір, відповідно до умов якого надав позичальнику кредит в іноземній валюті в сумі 97 085 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 11,40 % річних на термін до 19 грудня 2011 року. З метою забезпечення виконання цього кредитного договору 19 грудня 2006 року банк уклав із ОСОБА_4 договір поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у ст. ст. 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Згідно зі ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок встановлено Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (15-93) , статтею 5 якого визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

У зв'язку з наведеним вище колегія суддів зазначає, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

Отже, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, - стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Проте апеляційний суд стягнув заборгованість за кредитними договорами із переведенням іноземної валюти в українську за курсом, установленим Національним банком України, на час виникнення заборгованості, що не узгоджується з вимогами наведених вище норм права.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 24 вересня 2014 року № 6-145 цс 14, від 16 вересня 2015 року № 6-190 цс 15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Крім того, у п. 12 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" (v0005740-12) судам роз'яснено, що у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 533 ЦК України.

Разом із тим як за пред'явлення позову, так і при його вирішенні судом, ціна якого визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується позивачем або стягується судом у гривнях із урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

У зв'язку з цим прохання касаційної скарги про залишення без змін рішення суду першої інстанції не може бути задоволено, оскільки апеляційний суд не перевірив розрахунків кредитної заборгованості в іноземній валюті, які стягнуті судом першої інстанції, оскільки пеня не може стягуватись в іноземній валюті. Крім того, судовий збір стягнуто в іноземній валюті, що чинним законодавством не передбачено.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не встановлені, рішення апеляційного суду не може вважатись законним й обґрунтованим, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 30 липня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.