6-15504ск15 Про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, та стягнення моральної шкоди - 09.12.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Скадовської центральної районної лікарні Херсонської області, третя особа - ОСОБА_4, про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, та стягнення моральної шкоди, за касаційними скаргами ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Херсонської області від 16 квітня 2015 року та Скадовської центральної районної лікарні Херсонської області на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 2 жовтня 2014 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 16 квітня 2015 року,

У березні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 8 серпня 2008 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини працівника відповідача, ОСОБА_4, йому завдано тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Позивач зазначав, що вироком Скадовського районного суду Херсонської області від 23 березня 2009 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України.

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 17 лютого 2010 року стягнуто зі Скадовської ЦРЛ на користь ОСОБА_3 витрати, пов'язані з його лікуванням у розмірі 3 359,85 грн, втрачений заробіток у розмірі 195 382,56 грн та моральну шкоду у розмірі 50 тис. грн.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 12 жовтня 2010 року рішення суду першої інстанції змінено: зменшено розмір завданої моральної шкоди з 50 тис. грн до 10 тис. грн; у решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Посилаючись на те, що після ухвалення вказаних судових рішень він продовжує нести витрати на лікування і позбавлений можливості працювати, просив суд стягнути зі Скадовської ЦРЛ на його користь витрати на лікування у розмірі 77 746,56 грн, суму втраченого заробітку за період з 1 грудня 2009 року до 1 серпня 2011 року у розмірі 244 228,20 грн та моральну шкоду у розмірі 10 тис. грн.

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 10 квітня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто зі Скадовської ЦРЛ на користь ОСОБА_3 додаткові витрати, пов'язані з лікуванням, у розмірі 65 222,62 грн.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 3 травня 2012 року виправлено описку в рішенні Скадовського районного суду Херсонської області від 10 квітня 2012 року, а саме:

після слів "додаткові витрати, пов'язані з лікуванням у сумі" замість "65 122,62 грн" вказано "77 434,62 грн".

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 29 травня 2012 року рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування втраченого заробітку скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким стягнуто зі Скадовської ЦРЛ на користь ОСОБА_3 втрачений заробіток за період з 1 грудня 2009 року до 1 серпня 2011 року у розмірі 244 228,20 грн та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 1 тис. грн.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2013 року рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 10 квітня 2012 року у частині вирішення позову про відшкодування доходу, втраченого внаслідок каліцтва, та рішення апеляційного суду Херсонської області від 29 травня 2012 року скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У вересні 2014 року позивач збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути зі Скадовської ЦРЛ на користь ОСОБА_3 втрачений заробіток в сумі 659 677,70 грн, суму додаткових витрат пов'язаних з лікуванням 3 478,50 грн, судові витрати в розмірі 5 603,96 грн, компенсацію за втрачений заробіток в сумі 6 105,70 грн щомісячно і довічно починаючи з 13 вересня 2014 року.

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 2 жовтня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто зі Скадовської ЦРЛ на користь ОСОБА_3 втрачений заробіток у розмірі 659 677,70 грн, додаткові витрати пов'язані з лікуванням у розмірі 3 478,50 грн, витрати на проведення судово-медичної експертизи від 28 серпня 2014 року № 38 у розмірі 2 103 грн, компенсацію за втрачений заробіток в сумі 6 105,70 грн щомісячно і довічно починаючи з 13 вересня 2014 року та 3 500 грн витрат на правову допомогу.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 16 квітня 2015 року рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 2 жовтня 2014 року змінено в частині стягнення зі Скадовської ЦРЛ на користь ОСОБА_3 втраченого заробітку у розмірі 659 677,70 грн.

Позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто зі Скадовської ЦРЛ на користь ОСОБА_3 втрачений дохід за період з 1 лютого 2014 року по 12 вересня 2014 року у сумі 46 647,34 грн.

Зобов'язано ОСОБА_3 повернути Скадовської ЦРЛ безпідставно стягнуті за скасованим рішенням апеляційного суду Херсонської області від 29 травня 2012 року 244 228,20 грн.

Допущено виконання рішення суду у частині повернення ОСОБА_3 Скадовській ЦРЛ безпідставно стягнутих коштів шляхом зарахування одноразової суми (46 647,37 грн) та щомісячних платежів у сумі 6 105,70 грн починаючи з 13 вересня 2014 року і безстроково, стягнутих на користь ОСОБА_3

Рішення суду першої інстанції змінено в частині стягнення зі Скадовської ЦРЛ на користь ОСОБА_3 витрат на проведення експертизи.

Збільшено стягнуту суму з 2 103,96 грн до 2 921,52 грн.

Це ж рішення змінено в частині стягнення зі Скадовської ЦРЛ на користь держави судового збору.

Зменшено стягнуту суму з 3 654 грн до 2 232,84 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі Скадовська центральна районна лікарня Херсонської області просить скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції, посилався на те, що позивач має право на отримання щомісячної грошової компенсації з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності, тобто з 1 лютого 2014 року, тому відмовив у задоволенні вимог в частині стягнення втраченого доходу за період з 1 грудня 2009 року по 24 лютого 2014 року, водночас здійснив розрахунок суми, що підлягає стягненню на користь позивача саме з 1 лютого 2014 року і вказав, що її розмір становить 46 647,34 грн.

Також, апеляційний суд здійснив поворот виконання рішення апеляційного суду Херсонської області від 29 травня 2012 року, яким стягнуто на користь позивача 244 228,20 грн втраченого доходу, посилаючись на те, що таке рішення вже скасовано і кошти у розмірі 46 647,34 грн вже фактично сплачено Скадовською ЦРЛ, тому зобов'язав ОСОБА_3 повернути відповідачу безпідставно стягнуті кошти.

Проте повністю погодитись з такими висновками апеляційного суду в цій частині не можна.

Із матеріалів справи вбачається, що 8 серпня 2008 року внаслідок ДТП з вини працівника відповідача, ОСОБА_4, ОСОБА_3 завдано тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Вироком Скадовського районного суду Херсонської області від 23 березня 2009 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України.

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 17 лютого 2010 року стягнуто зі Скадовської ЦРЛ на користь ОСОБА_3 витрати, пов'язані з лікуванням у розмірі 3 359,85 грн, втрачений дохід у розмірі 195 382 грн 56 коп. та моральну шкоду у розмірі 50 тис. грн. Втрачений дохід стягнуто до 1 грудня 2009 року.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 12 жовтня 2010 року рішення суду першої інстанції змінено.

Зменшено розмір завданої моральної шкоди з 50 тис. грн до 10 тис. грн; в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Згідно з інформацією, наданою Скадовською Державною податковою інспекцією, до ушкодження здоров'я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності і його дохід, одержаний у господарському 2007 році від підприємницької діяльності складав 146 537 грн.

Первинним висновком медико-соціальної експертної комісії від 25 листопада 2008 року № 081016 ОСОБА_3 встановлена друга група інвалідності внаслідок загального захворювання та визначено, що труд неможливий на період активного лікування.

Повторним висновком МСЕК від 23 листопада 2009 року № 095091 ОСОБА_3 встановлена друга група інвалідності внаслідок загального захворювання з ураженням опорно-рухового апарату та визначено, що труд неможливий на період активного лікування.

Наступним висновком МСЕК від 3 грудня 2010 року № 228291 ОСОБА_3 встановлена друга група інвалідності внаслідок загального захворювання з ураженням опорно-рухового апарату строком до 1 грудня 2010 року та визначено, що йому протипоказана праця з тривалим перебуванням на ногах (тривала ходьба по сходах), переохолодження, вплив вібрації.

У період з 26 жовтня 2010 року до 9 листопада 2010 року ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні в Інституті травматології та ортопедії Академії медичних наук України, де йому було зроблено операцію з ендопротезування суглоба.

Відповідно до ч. 1 ст. 1195, ч. 1 ст. 1197, ст. 1198 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності. Розмір доходу фізичної особи - підприємця, втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, що підлягає відшкодуванню, визначається з її річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, поділеного на дванадцять. Якщо ця особа отримувала дохід менш як дванадцять місяців, розмір її втраченого доходу визначається шляхом визначення сукупної суми доходу за відповідну кількість місяців. Розмір доходу від підприємницької діяльності, втраченого фізичною особою - підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, визначається на підставі даних органу державної податкової служби. Розмір доходу, втраченого фізичною особою - підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, обчислюється виходячи з розміру доходу, який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, у сумах, нарахованих до вирахування податків.

Тобто, розмір втраченого заробітку (доходу) потерпілого обов'язково визначається з урахуванням втрати чи зменшення його професійної або загальної працездатності.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про пенсійне забезпечення" причини й групи інвалідності, а також час настання інвалідності встановлюються органами медико-соціальної експертизи, що діють на підставі Положення про них, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

З аналізу п. п. 1, 11 Положення про медико-соціальну експертизу, п. п. 3, 26, 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 (1317-2009-п) , Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 5 вересня 2011 року № 561 (z1295-11) , встановлення МСЕК тієї чи іншої групи інвалідності внаслідок загального захворювання визначається за критеріями життєдіяльності людини, зокрема, здатністю особи до виконання трудової діяльності.

Здатність до трудової діяльності - сукупність фізичних та духовних можливостей людини, яка визначається станом здоров'я, що дозволяє їй займатися різного виду трудовою діяльністю.

Професійна працездатність - здатність людини якісно виконувати роботу, що передбачена конкретною професією, яка дозволяє реалізувати трудову зайнятість у певній сфері виробництва відповідно до вимог змісту і обсягу виробничого навантаження, встановленого режиму роботи та умов виробничого середовища.

Параметрами оцінки є збереження або втрата професійної здатності, можливість трудової діяльності за іншою професією, яка за кваліфікацією дорівнює попередній, оцінка допустимого обсягу роботи у своїй професії і посаді, можливість трудової зайнятості в звичайних або спеціально створених умовах.

Інваліди II групи з вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності, зокрема шляхом створення відповідних умов праці із забезпеченням засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

Законодавство вирізняє професійну та загальну працездатність. Професійна працездатність передбачає здатність працівника до роботи за конкретним фахом і на певній посаді, у той час як загальна працездатність - це здатність до виконання будь-якої роботи у звичайних умовах праці. Особа, яка зазнала каліцтва та якій встановлено інвалідність, може бути визнана частково працездатною. З метою встановлення в особи здатності до праці, МСЕК під час встановлення інвалідності має встановити ступінь професійної (а за її відсутності - загальної) працездатності у відсотках.

На підставі цих даних суд визначає розмір втраченого фізичною особою (у тому числі фізичною особою-підприємцем) внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу) у відсотках, що підлягає відшкодуванню.

Отже, апеляційний суд, посилаючись на Наказ МОЗУ від 17 січня 1995 року № 6 та на висновки комісійної судово-медичної експертизи від 28 серпня 2014 року № 38 та додаткової експертизи від 18 лютого 2015 року № 10, дійшов необґрунтованого висновку, що період встановлення інвалідності у позивача почався саме 24 лютого 2014 року, оскільки не звернув увагу на те, що первинним та повторними висновками медико-соціальної експертної комісії від 25 листопада 2008 року № 081016, від 23 листопада 2009 року № 095091, від 3 грудня 2010 року № 228291 ОСОБА_3 вже встановлена друга група інвалідності внаслідок загального захворювання з ураженням опорно-рухового апарату, після чого ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні в Інституті травматології та ортопедії Академії медичних наук України, де йому було зроблено операцію з ендопротезування суглоба, а 24 лютого 2014 року, рішенням Херсонської обласної МСЕК, позивачу було встановлено третю групу інвалідності за загальним захворюванням, безстроково, що становить 50 % втрати професійної працездатності.

Однак, змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд помилково вказав, що до компетенції медико-соціальних експертних комісій не входить визначення ступеня втрати професійної та загальної працездатності потерпілих, оскільки не звернув уваги на Положення про медико-соціальну експертизу, Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 (1317-2009-п) , Інструкцію про встановлення груп інвалідності затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 5 вересня 2011 року № 561 (z1295-11) .

З висновків медико-соціальної експертної комісії від 25 листопада 2008 року № 081016 та від 23 листопада 2009 року № 095091, вбачається, що трудова діяльність ОСОБА_3 неможлива на період лікування, а від 3 грудня 2010 року № 228291 протипоказана праця з тривалим перебуванням на ногах, переохолодження та вібрації.

Тому, помилковими є і посилання суду апеляційної інстанції на те, що право позивача, як потерпілого, на отримання щомісячної грошової компенсації втраченого доходу, виникає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, вказавши дату 1 лютого 2014 року, оскільки таке право позивача виникло з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності вперше, а саме з 25 листопада 2008 року (а.с. 15, том 1).

Також, згідно з п. 13 індивідуальної програми реабілітації інваліда від 3 грудня 2010 року № 1158 позивачу встановлені види обмеження та їх ступінь, а саме: обмеження у самообслуговуванні, пересуванні і трудовій діяльності (а.с. 18, том 1).

Разом з тим, у березні 2011 року позивач звернувся до суду з указаним позовом, який обґрунтовував витратами та розрахунками, які він продовжує нести після ухвалення рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 17 лютого 2010 року (а.с. 1-5, том 1).

Частиною 3 ст. 61 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Апеляційний суд не дав і оцінки юридичному факту, який має преюдиційне значення, а саме - рішенню Скадовського районного суду Херсонської області від 17 лютого 2010 року, яким вже стягнуто зі Скадовської ЦРЛ на користь ОСОБА_3 втрачений дохід у розмірі 195 382,56 грн і в цій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін рішенням апеляційного суду Херсонської області від 12 жовтня 2010 року, що набрало законної сили (а.с. 8-12, том 1).

Оскільки судом апеляційної інстанції не встановлені вищевказані обставини та залишені поза увагою вказані норми права, тому висновки щодо зобов'язання ОСОБА_3 повернути Скадовської ЦРЛ 244 228,20 грн та щодо здійснення повороту виконання рішення суду в частині повернення ОСОБА_3 Скадовській ЦРЛ безпідставно стягнутих коштів та щомісячних платежів також є передчасними.

Висновки суду апеляційної інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на придбання медикаментів на суму 2 408,60 грн та оплату індивідуальних послуг з УВЧ у сумі 1 070 грн, та в частині стягнення з ЦРЛ на користь позивача витрат, пов'язаних з проведенням комісійної судово-медичної експертизи та додаткової експертизи на загальну суму у розмірі 2 921,52 грн, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, а саме: квитанціями від 26 лютого 2013 року та від 4 жовтня 2013року (а.с. 65, 68, том 2), квитанціями від 25 червня 2014 року та від 17 лютого 2015 року (а.с. 49, 213, том 2).

Отже, змінюючи рішення суду першої інстанції та вирішуючи спір в частині відшкодування суми втраченого доходу, внаслідок каліцтва, апеляційний суд, не взяв до уваги наведені норми матеріального права, не встановив щодо них обставин справи, не врахував, що розмір втраченого заробітку визначається у відсотках від середнього місячного заробітку, який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності, без з'ясування та встановлення цих обставин ухвалив передчасне рішення, залишивши поза увагою рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 17 лютого 2010 року, яким вже стягнута сума втраченого доходу з 11 листопада 2008 року.

Ураховуючи, що в частині відшкодування суми втраченого доходу, внаслідок каліцтва фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом повністю не встановлені, судове рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення справи, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування у вказаній частині із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині апеляційний суд дотримався встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів, з'ясував усі обставини справи та надав їм належну правову оцінку, тому судове рішення в цій частині відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги ОСОБА_3 та Скадовської центральної районної лікарні Херсонської області задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 16 квітня 2015 року, в частині відшкодування суми втраченого доходу внаслідок каліцтва, зобов'язання ОСОБА_3 повернути Скадовської ЦРЛ безпідставно стягнуті у сумі 244 228,20 грн та допущення виконання рішення суду в частині повернення ОСОБА_3 Скадовській ЦРЛ безпідставно стягнутих коштів та щомісячних платежів, скасувати.