Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Гулька Б.І., ХоптиС.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 5 червня 2015 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року

У квітні 2015 року публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" (далі - ПАТ "Брокбізнесбанк") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 30 січня 2013 року між ним та ОСОБА_4 було укладено договір про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку з видачею міжнародної платіжної картки миттєвого випуску Visa Instant Issue, відповідно до умов якого він надав останньому кредит у розмірі 180 тис. грн шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії строком до 29 січня 2015 року зі сплатою 22 % річних.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань станом на 6 квітня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 191 581 грн 14 коп., яку ПАТ "Брокбізнесбанк" просило стягнути з ОСОБА_4 та судові витрати.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 5 червня 2015 року позов ПАТ "Брокбізнесбанк" задоволено частково. Стягнуто на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" з ОСОБА_4 суму заборгованості у розмірі 155 856 грн 69 коп. У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" заборгованості змінено. Збільшено суму, що підлягає стягненню з 155 856 грн 69 коп. до 191 581 грн 14 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Задовольняючи частково позов, суди (апеляційний суд уточнив розмір заборгованості), на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли до правильного висновку про те, що ОСОБА_4 допустив порушення умов договору, внаслідок чого виникла кредитна заборгованість, яка визначена апеляційним судом з урахуванням вимог закону та договору.

Апеляційний суд вірно виходив з того, що підстав для застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України немає, так як розмір неустойки не перевищує розмір збитків. Апеляційний суд також вірно виходив із того, що підстав для застосування на стадії апеляційного перегляду положення ЦК України (435-15) про позовну давність немає, так як дана заява має бути зроблена до ухвалення рішення в суді першої інстанції (ч. 3 ст. 267 ЦК України). Крім цього, встановлено, що районний суд ухвалив заочне рішення, належним чином повідомивши відповідача про дату судового розгляду, проте відповідач, реалізовуючи своє диспозитивне право, не з'явився до суду і заяву про позовну давність не подав.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові № 6 - 246 цс 14 від 11 лютого 2015 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення суду першої інстанції в незміненій при апеляційному перегляді частині та рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 5 червня 2015 року в незміненій при апеляційному перегляді частині та рішення апеляційного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.