Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

СитнікО.М., Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 09 липня 2015 року,

У жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк") звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 11 жовтня 2007 року між ним та ОСОБА_5 укладений кредитний договір № 800002153, згідно з яким останній отримав кредит у розмірі 150 тис. доларів США.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 11 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_4 укладений договір поруки.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_5 умов кредитного договору утворилася заборгованість у розмірі 15 451 754 грн 58 коп., яку банк просив стягнути з поручителя.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 09 липня 2015 року, у позові відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Альфа-Банк", посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 11 жовтня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк (далі - ЗАТ "Альфа-Банк"), правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_5 укладений кредитний договір № 800002153, згідно з п. 2 якого останній отримав кредит у розмірі 150 тис. доларів США зі сплатою 12 % річних терміном до 11 жовтня 2022 року (а. с. 811).

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 11 жовтня 2007 року між ЗАТ "Альфа-Банк", правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_4 укладений договір поруки № 800002153-П (а. с. 17).

Відповідно до п. 5.1 кредитного договору банк має право вимагати (у тому числі і у судовому порядку) від позичальника дострокового виконання зобов'язань за договором у будь-якому з передбачених договором випадків істотного порушення позичальником зобов'язань за цим договором.

Згідно з п. 6.3 договору поруки він діє до повного виконання зобов'язань боржника за основним договором.

У зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору банк направив ОСОБА_5 лист від 06 червня 2011 року № 2638 з вимогою у строк до 30 днів з дня отримання листа, але не пізніше 37 днів з моменту відправлення вимоги, достроково повернути кредит, сплатити нараховані проценти за користування кредитом і штрафи у розмірі 495 982,66 доларів США (а. с. 51).

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у ч. 4 ст. 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні ч. 4 ст. 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 17 вересня 2014 року № 6-53цс14.

Суди правильного зробили висновок, що зобов'язання за договором поруки припинилися відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки позивач звернувся до суду з позовом у жовтні 2014 року, тобто після спливу шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання - 06 червня 2011 року, та обґрунтовано відмовили у позові, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" відхилити.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 09 липня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.