Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Демяносова М.В., Коротуна В.М., Парінової І.К., Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція", Товариства з обмеженою відповідальністю "Активзембуд", державної виконавчої служби України, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Банк Петрокоммерц-Україна", про визнання недійсними прилюдних торгів з продажу земельної ділянки, за касаційними скаргами Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Київської області від 25 травня 2015 року,

У серпні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про визнання недійсними прилюдних торгів з продажу земельної ділянки.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 29 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 5 березня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 квітня 2014 року відмовлено ОСОБА_6 у відкритті касаційного провадження.

Постановою Верховного Суду України від 24 грудня 2014 року ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 квітня 2014 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 квітня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_6 задоволено. Скасовано ухвалу апеляційного суду Київської області від 5 березня 2014 року та справу направлено на новий розгляд до апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи рішенням апеляційного суду Київської області від 25 травня 2015 року рішення Бородянського районного суду Київської області від 29 жовтня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_6 задоволено частково.

Визнано прилюдні торги, які проведені 15 лютого 2013 року такими, що проведені з порушенням закону.

Визнано незаконним акт державного виконавця про проведення прилюдних торгів від 22 березня 2013 року № 314.

Застосовано правові наслідки недійсності правочину шляхом зобов'язання ТОВ "Активзембуд" повернути ПП "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" земельну ділянку площею 2,00 га, яка розташована на території Мирчанської сільської ради Бородянського району Київської області, для повторної організації і проведення торгів.

Зобов'язано ПП "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" повернути ТОВ "Активзембуд" гарантійний внесок в розмірі 6 611 грн 65 коп. та додаткову винагороду в розмірі 3 грн 95 коп.

Зобов'язано Державну виконавчу службу України повернути ТОВ "Активзембуд" грошові кошти у розмірі 37 784 грн 40 коп.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

У касаційній скарзі Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України просить суд касаційної інстанції скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить суд касаційної інстанції змінити мотивувальну та резолютивну частину рішення апеляційного суду, мотивуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що прилюдні торги, з реалізації спірного нерухомого майна, відбулись з дотриманням до норм чинного законодавства, позивач був повідомлений про дату, час та місце їх проведення та про стартову ціну реалізації нерухомого майна.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_6, апеляційний суд виходив із того, що прилюдні торги, з реалізації спірного нерухомого майна, проведені з порушенням Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) та вимог Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (z0745-99) та зареєстрованого в указаному Міністерстві 2 листопада 1999 року за № 745/4038 (далі - Тимчасове положення), оскільки реалізація нерухомого майна з прилюдних торгів відбулась за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, а тому апеляційний суд дійшов висновку, що прилюдні торги, проведені 15 лютого 2013 року є такими, що проведені з порушенням закону і як наслідок підлягає визнанню незаконним акт державного виконавця про проведення прилюдних торгів від 22 березня 2013 року № 314. Крім того, апеляційний суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення ст. 216 ЦК України, а тому зобов'язав, зокрема, Державну виконавчу службу України повернути ТОВ "Активзембуд" грошові кошти у розмірі 37 784 грн 40 коп.

Проте зазначені висновки апеляційного суду не в повній мірі відповідають вимогам матеріального та процесуального закону з наступних підстав.

Судами встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 3 грудня 2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" заборгованість за кредитним договором у розмірі 5 725 965, 89 дол. США, що еквівалентно 45 864 986 грн 86 коп., та штраф у розмірі 1 100 грн.

27 травня 2011 року відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження про стягнення зазначеної вище заборгованості.

В подальшому державний виконавець описав й наклав арешт на належну позивачеві земельну ділянку площею 2,0 га, розташовану на території Мирчанської сільської ради Бородянського району Київської області.

Відповідно до висновку про експертну грошову оцінку товариства з обмеженою відповідальністю "Українська експертна група" від 10 квітня 2012 року, ринкова вартість указаної земельної ділянки станом на цю дату складала 88 747 грн.

У подальшому державний виконавець передав документи щодо реалізації земельної ділянки до приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" (далі - ПП "СП "Юстиція"), яке призначило прилюдні торги з реалізації земельної ділянки на 30 жовтня 2012 року, проте вони не відбулись у зв'язку з відсутністю покупців, унаслідок чого земельну ділянку було уцінено державним виконавцем до 66 560 грн 25 коп. (без податку на додану вартість).

Другі прилюдні торги з реалізації земельної ділянки ПП "СП "Юстиція" призначило на 15 січня 2013 року, проте вони також не відбулись через відсутність покупців, у зв'язку із чим земельна ділянка була уцінена державним виконавцем до 44 373 грн 50 коп. (без податку на додану вартість).

Треті прилюдні торги відбулись 15 лютого 2013 року, переможцем яких визнано товариство з обмеженою відповідальністю "Активзембуд", яке придбало майно боржника за ціною 44 400 грн (без податку на додану вартість).

У позовній заяві ОСОБА_6 посилався на те, що прилюдні торги відбулись із порушенням законодавства, зокрема: ч. 5 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження", пунктів 3.2, 3.11, 6.3 Тимчасового положення, положень Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 (z0865-99) (далі - Інструкція), оскільки його не було повідомлено про дату, час та місце проведення прилюдних торгів і стартову ціну реалізації майна, копія акта про проведення прилюдних торгів йому не надсилалась, а звіт про оцінку земельної ділянки на момент проведення прилюдних торгів утратив чинність. Враховуючи зазначене, позивач просив суд визнати недійсними прилюдні торги, що відбулись 15 лютого 2013 року, протокол проведення прилюдних торгів, акт проведення прилюдних торгів від 22 березня 2013 року, а також застосувати реституцію як наслідок прилюдних торгів.

Примусова реалізація майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю правовідносин (урегульованих Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) , ЦК України (435-15) та іншими нормативно-правовими актами), що в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до Закону.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (закріплених законом матеріально-правових заходів примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника) визначений у ст. 16 ЦК України, згідно з п. 2 ч. 2 якої одним із таких способів є визнання правочину недійсним.

Ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені ч.ч. 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).

Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів, а також протокол про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак є правочином.

Крім того, правила проведення прилюдних торгів встановлені Тимчасовим положенням, яким визначено, що прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (пункт 2.2 Тимчасового положення), та передбачено певні правила проведення цих торгів, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна) (розділ 3); по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розділ 4); і, по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 6).

Пунктом 4.9 Тимчасового положення (у редакції, яка була чинною на момент проведення торгів) визначено, що якщо майно не було продане або прилюдні торги не відбулися, то майно знімається з прилюдних торгів.

Пунктом 7.3. Тимчасового положення (у редакції, яка була чинною на момент проведення торгів) визначено, що якщо прилюдні торги не відбулися двічі, то майно знімається з торгів, про що спеціалізована організація в триденний термін повідомляє державного виконавця.

Отже, прилюдні торги, які відбулися 15 лютого 2013 року були фактично третіми, що суперечить Тимчасовому положенню (у редакції, яка була чинною на час проведення торгів), яким передбачено виключно перші та повторні торги.

Визнаючи прилюдні торги, які відбулись 15 лютого 2013 року, такими, що проведені з порушенням закону, а також визнаючи незаконним акт державного виконавця, апеляційний суд не звернув уваги на те, що позивачем обрано, відповідно до ст. 16 ЦК України спосіб захисту свого порушеного права шляхом визнання правочину недійсним, а тому дійшов помилково висновку про визнання прилюдних торгів та акта державного виконавця незаконними.

Крім того, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі (пункт 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 (v0009700-09) "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними).

Наслідком визнання недійсним результату прилюдних торгів є повернення сторін договору купівлі-продажу - продавця і покупця - до первісного стану, тобто реституція як спосіб захисту, що характерний для зобов'язальних відносин.

Відповідно до пункту 4.14 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна торги закінчуються підписанням протоколу про результати торгів, який має силу договору.

Вирішуючи питання про те хто є продавцем за укладеним за результатами торгів договором необхідно виходити з умов договору, що укладається між ДВС та спеціалізованою організацією.

У випадку якщо на підставі укладеного спеціалізованою організацією з відділом ДВС договору ця організація під час укладення на торгах договору виступає представником відділу ДВС, то стороною такого договору, а відтак і продавцем, є ДВС. Якщо ж спеціалізована організація виступає на торгах від власного імені на підставі укладеного з відділом ДВС договору, який за своїм змістом є договором комісії, то стороною такого договору, а відтак і продавцем, є спеціалізована організація.

Вищезазначені положення норм матеріального закону залишились поза увагою апеляційного суду, не враховано, що положення ст. 216 ЦК України можуть бути застосовані у разі визнання спірного правочину недійсним, а не незаконним. Крім того, апеляційним судом не з'ясовано, чи може позивач заявляти вимогу про застосування до спірних правовідносин реституцію, оскільки права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого ст.ст. 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. Також апеляційним судом не було встановлено, хто є продавцем за укладеним за результатами проведених торгів договором. Зобов'язуючи Державну виконавчу службу України повернути ТОВ "Активзембуд" грошові кошти у розмірі 37 784 грн 40 коп., апеляційний суд не врахував вимоги ст. ст. 43, 44 "Про виконавче провадження" та не встановив, чи перебуває зазначена сума грошових коштів на рахунках ДВС або чи було грошові кошти перераховано стягувачу - ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна".

Отже, рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 25 травня 2015 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

ухвала оскарженню не підлягає.