Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Дем'яносова М.В., Коротуна В.М., Маляренка А.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за час затримки розрахунку, допомоги з тимчасової втрати працездатності та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальних збитків за недостачу товару, за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2015 року,

У лютому 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, мотивуючи його тим, що з 11 листопада 2011 року працювала продавцем у магазині відповідача на умовах трудового договору. З 18 грудня 2013 року по 01 січня 2014 року позивач хворіла та відповідно до листка непрацездатності перебувала на лікарняному, в зв'язку з чим відповідач повідомив про бажання розірвати трудові відносини. Таким чином, трудовий договір між стронами був розірваний в Івано-Франківському міському центрі зайнятості, а позивач звільнена з роботи за згодою сторін. Посилаючись на те, що при звільненні не проведений повний розрахунок та з урахуванням уточнення позовних вимог, просила стягнути з відповідача 661 грн 64 коп. заборгованість по заробітній платі, 521 грн 40 коп. допомоги по тимчасовій непрацездатності, 1 932 грн 90 коп. компенсацію за невикористану відпустку та 8 707 грн 28 коп. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4 про стягнення з останньої 27 934 грн 42 коп. заподіяних матеріальних збитків. На обґрунтування позову вказував, що уклав з відповідачкою договір про повну матеріальну відповідальність. У січні та листопаді 2013 року остання отримала продукти харчування відповідно до накладних. Проте, за вказаний товар ОСОБА_4 перед ФОП ОСОБА_5 не звітувала, вартість виручки не здала, продукти в натурі не повернула. Оскільки під час звільнення з роботи ОСОБА_4 не відшкодувала йому завдану шкоду в добровільному порядку просив стягнути з останньої вартість недостачі товарно-матеріальних цінностей.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківського області від 05 серпня 2015 року в задоволенні позовів ОСОБА_4 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківського області від 30 вересня 2015 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківського області від 05 серпня 2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 скасовано, позов у цій частині задоволено.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 661 грн 64 коп. заборгованості по заробітній платі, 521 грн 40 коп. допомоги по тимчасовій непрацездатності, 1 932 грн 90 коп. компенсації за невикористану відпустку, 8 707 грн 38 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку, а всього 11 823 грн 32 коп.

У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що наявні підстави, передбачені ст. ст. 94, 110, 115, 116, 117 КЗпП України, для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі, допомоги по тимчасовій непрацездатності, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 відхилити.

Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.