Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Савченко В.О., Амеліна В.І., Остапчука Д.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу частково удаваним та стягнення грошових коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Одеської області від 16 червня 2015 року,

У травні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу від 25 лютого 2010 року удаваним в частині покупця та стягнення грошових коштів.

В обґрунтування позову вказано, що 25 лютого 2010 року між ОСОБА_8 в особі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу автомобіля марки "Ford Mondeo", 1995 року випуску.

Посилаючись на те, що автомобіль було куплено за її кошти, отримані від продажу квартири, але оформлено на відповідача ОСОБА_7, позивач просила визнати зазначений вище договір удаваним в частині покупця, з моменту вчинення, та стягнути з ОСОБА_7 на її користь вартість спірного автомобіля у розмірі 133 998 грн 37 коп.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2015 року позов задоволено.

Визнано в частині покупця частково удаваним, з моменту вчинення, договір від 25 лютого 2010 року купівлі-продажу легкового автомобіля марки "Ford Mondeo", 1995 року випуску, укладений між ОСОБА_8 в особі ОСОБА_5 та ОСОБА_7

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 вартість оспорюваного автомобіля в сумі 133 998 грн 37 коп.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 16 червня 2015 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ЦК України елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору купівлі продажу та з'ясування питання про те, чи не укладено цей договір з метою приховання іншого договору та якого саме.

Відповідно до ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд, дослідивши докази у справі, обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу придбав оспорюваний автомобіль, за який віддав грошові кошти ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_6, тобто підстав для визнання спірного договору удаваним в частині покупця, не вбачається. Доказів обґрунтованості позовних вимог позивачем не надано.

Колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки вони узгоджуються з матеріалами та обставинами справи.

Суд апеляційної інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин й вірно застосував положення норм матеріального права, й оцінивши усі зібрані у справі докази, дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги на увагу не заслуговують й висновків суду не спростовують.

Матеріали витребуваної справи не свідчать про те, що судом при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Таким чином, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргуОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 16 червня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.