Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Іваненко Ю.Г., Дьоміної О.О., Кафідової О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" про стягнення процентів та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 05 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 31 березня 2016 року

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вказаним позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що 18 вересня 2014 року уклала з Публічним акціонерним товариством "Ідея Банк" (далі - ПАТ "Ідея Банк") договір строкового банківського вкладу фізичної особи за допомогою СДО ІБ № 90.16.000120 на суму 70 000 грн під 24 % річних, включаючи основний строк перших чотири місяці від дати укладення договору з 18 вересня 2014 року по 18 січня 2015 року з виплатою процентів у кінці терміну, що підтверджується меморіальним ордером від 18 вересня 2014 року № МТ3х_256690 на суму 70 000 грн.

18 січня 2015 року закінчився основний строк (перших 4 місяці від дати укладення договору), і позивач зняла з депозитного рахунку 70 000 грн.

Згідно з випискою банку від 26 серпня 2015 року, за період з 19 вересня 2014 року по 18 січня 2015 року позивачу було нараховано 5 615,36 грн процентів, з яких стягнуто 896,16 грн податку.

У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача проценти у вищезазначеному розмірі, оскільки вважає, що саме по собі оподаткування відсотків за депозитним вкладом є незаконним, оскільки Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо пасивних доходів" від 04 липня 2014 року № 1588-VII (1588-18) , який набрав чинності 02 серпня 2014 року і передбачає оподаткування процентів за депозитними вкладами, суперечить положенню п. 4.1.9 Податкового кодексу України (2755-17) , який передбачає, що податки, збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватись протягом бюджетного року. У зв'язку із наведеним вважає, що відповідач повинен був звернутись до податкового органу за відповідним роз'ясненням, а потім його оскаржити у суді, а не стягувати податки з нарахованих їй за депозитним договором процентів.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 05 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 31 березня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 до ПАТ "Ідея Банк" про стягнення процентів та моральної шкоди відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до вимог п. 4.1.9 ст. 4 ПК України, податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Разом з тим, Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо пасивних доходів" від 04 липня 2014 року (1588-18) , який набрав чинності 02 серпня 2014 року, передбачає оподаткування відсотків за депозитними вкладами.

Згідно з п. 1 листа Міністерства юстиції України від 26 грудня 2008 року № 758-0-2-08-19 (v0758323-08) щодо практики застосування норм права у випадку колізій, у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням "застарілих" норм з одного і того ж питання.

Доводи касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанції Конституції України (254к/96-ВР) , Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) та практики Європейського суду не знайшли свого підтвердження.

Так, Закон України від 04 липня 2014 року № 1588-VII (1588-18) вносить відповідні зміни до Податкового кодексу України (2755-17) та є таким, що прийнятий пізніше за часом, і тому застосуванню підлягають саме передбачені ним норми, а відтак оподаткування з 18 вересня 2014 року відсотків, нарахованих за депозитними договорами, є правомірним.

Банк виступає податковим агентом позивача, а не платником податків під час відрахування податків з відсотків за депозитним договором, а відтак, у випадку незгоди з діями податкового органу позивач, як вкладник може оскаржувати дії податкового органу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суди обґрунтовано виходили з того, що позивачем не надано доказів завдання моральної шкоди, а відповідачем належним чином виконано зобов'язання за кредитним договором банківського вкладу фізичної особи за допомогою СДО ІБ № 90.16.000120 від 18 вересня 2014 року, що підтверджується наданими суду письмовими доказами.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 05 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 31 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.