6-19294ск15 Про відшкодування матеріальних та моральних збитків за невиконання умов депозитного договора - 09.12.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про відшкодування матеріальних та моральних збитків, за касаційними скаргами ОСОБА_6 та публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на рішення апеляційного суду Житомирської області від 18 травня 2015 року,

У серпні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра"), у якому, з врахуванням уточнених позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача на його користь проценти за користування грошовими коштами в розмірі 2 234,87 Євро відповідно до ст. 536 ЦК України, 3 % річних від простроченої суми заборгованості за весь час прострочення в розмірі 709,76 Євро відповідно до ст. 625 ЦК України та 1 тис. грн моральної шкоди.

Позовні вимоги ОСОБА_6 обґрунтував тим, що 10 квітня 2008 року між ним та ВАТ "КБ "Надра" - правонаступник відповідач у справі, було укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб у ВАТ "КБ "Надра", оформлене в рамках Пакету послуг "ПП Базовий+" з відкриттям поточного (карткового) рахунку у Євро. Станом на 17 лютого 2010 року залишок коштів на рахунку становив 9 574,80 Євро. У період з 11 лютого 2009 року по 10 серпня 2012 року позивач просив відповідача закрити банківський рахунок та повернути кошти, які було повернуто лише 10 серпня 2012 року однак без нарахування процентів за користування банком коштами позивача.

У період з 11 лютого 2009 року по 13 серпня 2011 року мало місце безпідставне користування ПАТ "КБ "Надра" грошовими коштами позивача і тому ОСОБА_6 вважає, що з відповідача на його користь підлягають стягненню в судовому порядку проценти за безпідставне користування грошовими коштами, штрафні санкції у вигляді 3 % річних від простроченої суми заборгованості та моральна шкода.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 12 січня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 18 травня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено у справі нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 12 лютого 2009 року по 13 серпня 2011 року в розмірі 16 644 грн 04 коп.

В задоволенні позову про стягнення процентів за користування грошовими коштами, відповідно до ст. 536 ЦК України, та відшкодування моральних збитків відмовлено за безпідставністю таких позовних вимог.

Стягнуто з відповідача на користь Держави 243 грн 60 коп. судового збору.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду в частині відмови йому в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на його користь процентів за користування грошовими коштами, відповідно до ст. 536 ЦК України, в сумі 2 234,87 Євро та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову.

У своїй касаційній скарзі ПАТ "КБ "Надра" просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 12 лютого 2009 року по 13 серпня 2011 року в розмірі 16 644 грн 04 коп. та залишити в силі в цій частині рішення районного суду. В іншій частині ПАТ "КБ "Надра" в касаційному порядку оспорюване рішення апеляційного суду не оскаржує.

Касаційні скарги обґрунтовані порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга ОСОБА_6 підлягає відхиленню, касаційна скарга ПАТ "КБ "Надра" частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалене у справі рішення апеляційного суду не в повній мірі відповідає вказаним вище нормам процесуального права у зв'язку з наступним.

Судами при розгляді справи встановлено, що 10 квітня 2008 року між ОСОБА_6 та ВАТ "КБ "Надра", правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра", укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, оформлене в рамках пакету послуг "ПП Базовий +" № 936146, на підставі якого було здійснено відкриття поточного карткового рахунку у Євро.

Відповідно до п. 6.1. Договору про комплексне обслуговування фізичних осіб у ПАТ "КБ "Надра" при укладенні цього Договору та відповідно до обраного клієнтом типу Пакету послуг Банк здійснює відкриття Рахунку /Карткового рахунку/ Рахунку кредитної картки з видачею Платіжної картки до нього, Накопичувального та Депозитного рахунків, у валютах, передбачених умовами відповідного Пакету послуг та відповідно до Анкети-заяви Клієнта.

Згідно п. 7.2. Договору Рахунок відкривається Банком на підставі Анкети-заяви клієнта та Заяви на відкриття поточного рахунку. На підтвердження досягнення згоди по всім умовам Договору та відкриття рахунку, Клієнту на підпис надається Виписка-повідомлення.

На підставі Анкети-заяви ОСОБА_6 від 10 квітня 2008 року здійснено відкриття Поточного (карткового) рахунку НОМЕР_1 у Євро, про що свідчить Виписка-повідомлення до Договору про комплексне обслуговування ВАТ "КБ "Надра" (а. с. 63).

Відповідно до п. 7.6 при розрахунку відсотків на грошові кошти, що зберігаються на Рахунку приймається метод "факт/факт", який полягає у нарахуванні процентів на залишок коштів на Рахунку, виходячи з фактичної кількості днів перебування коштів на зберіганні у Банку у місці та році. Відсотки нараховуються згідно Тарифів Банку. Банк сплачує відсотки один раз на місяць в останній робочий день місяця шляхом зарахування нарахованої суми відсотків на Рахунок Клієнта.

Сторони домовились про те, що закриття рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття рахунку та за умови відсутності невиконаних зобов'язань перед Банком. За наявності коштів на Рахунку Банку здійснює завершальні операції за Рахунком.

Відповідно до заяви від 11 лютого 2009 року, позивач звернувся до відповідача з вимогою про закриття поточного рахунку та просив отримати гроші з цього рахунку готівкою у Євро.

З аналогічними заявами позивач звертався до банку 28 лютого 2011 року та 10 серпня 2012 року, однак кошти за рахунком отримав лише 13 серпня 2012 року.

Згідно Поточного звіту за операціями по поточному (картковому) рахунку з 01 січня 2009 року по 17 лютого 2010 року залишок коштів на кінець періоду 17 лютого 2010 року становить - 9 574,80 Євро (а. с. 19).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки про порушене право він дізнався 11 лютого 2009 року, а з позовними вимогами звернувся лише 13 серпня 2014 року. В частині позову про відшкодування моральної шкоди, судом було відмовлено з тих підстав, що дана вимога є похідною.

Апеляційний суд з такими висновками суду першої інстанції не погодився, встановив, що у період з 12 лютого 2009 року до 13 серпня 2011 року відповідач нарахував та фактично сплатив позивачеві проценти на залишок коштів, які знаходились на поточному рахунку у відповідності до умов укладеного між ними договору та діючих тарифів банку, що не суперечить положенням ст. ст. 536, 1061 ЦК України і свідчить про безпідставність вимог позивача про стягнення процентів за обліковою ставкою НБУ в розмірі 2 234,87 Євро.

Щодо розгляду спору в частині моральних збитків, то апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції, що дана вимога є похідною від основної вимоги у задоволенні якої судом було відмовлено. Встановив, що вимоги про відшкодування моральної шкоди за порушення зобов'язання задоволенню не підлягають, оскільки ні договором банківського рахунку, ні законом таке відшкодування не передбачено.

У зв'язку з наведеним апеляційний суд дійшов висновків, що у позові про стягнення процентів за користування грошовими коштами в розмірі 2 234,87 Євро та моральної шкоди слід відмовити не у зв'язку з пропуском строку позовної давності, а у зв'язку з безпідставністю таких вимог позивача.

Щодо позову в частині необхідності стягнення 3 % річних від простроченої суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, апеляційний суд дійшов висновків про доведеність позивачем факту порушення банком грошових зобов'язань, однак, враховуючи правову природу вказаної особливої міри відповідальності, колегія суддів прийшла до висновків про необхідність їх стягнення з відповідача виключно в національній валюті Україні - гривні.

Висновки апеляційного суду про необхідність в даному випадку стягнення 3 % річних від простроченої суми заборгованості на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 29 травня 2013 року, справа № 6-39цс13.

Разом з тим, поза увагою апеляційного суду залишилася та обставина, що Постановою НБУ від 10 лютого 2009 року призначено ВАТ "КБ "Надра" тимчасову адміністрацію строком на 1 рік з 10 лютого 2009 року по 10 лютого 2010 року та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців (з 10 лютого 2009 року по 10 серпня 2009 року - а. с. 149), потім продовжено мораторій з 11 серпня 2009 року по 10 лютого 2010 року, однак з певними виключеннями (а. с. 148).

Відповідно до вимог ст. 85 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (в редакції чинні на момент запровадження в ВАТ "КБ "Надра" мораторію на задоволення вимог кредиторів - 10 лютого 2009 року), мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом.

Апеляційним судом стягнуто 3% річних за період з 12 лютого 2009 року по 13 серпня 2011 року, як просив позивач в уточненій позовній заяві (а. с. 77), однак ст. 85 Закону України "Про банки та банківську діяльність" не передбачено нарахування та стягнення 3% річних протягом дії мораторію, який почав діяти з 10 лютого 2009 року.

Щодо терміну закінчення строку дії мораторію, то відповідач вказує, що мораторій було введено по 10 лютого 2010 року, однак такі відомості підлягають перевірці при розгляді справи, оскільки, як зазначено вище, відбулося продовження строку введення мораторію з 11 серпня 2009 року по 10 лютого 2010 року, з певними виключеннями (а. с. 148), і необхідно встановити, чи такі виключення розповсюджуються на правовідносини між сторонами у справі.

У своїй касаційній скарзі ОСОБА_6 посилається на те, що висновки апеляційного суду про необхідність відмови в позові в частині стягнення процентів за обліковою ставкою НБУ (ст. 536 ЦК України) в розмірі 2 234,87 Євро, зводяться до того, що договірні відносини між сторонами у справі було розірвано після подання ним заяви про закриття банківського рахунку 12 лютого 2009 року і з того часу умови договору в тому числі про нарахування процентів за умовами погодженими сторонами перестали діяти, а оскільки банк безпідставно продовжив користуватись коштами позивача то має сплатити за це проценти у спосіб, передбачений не договором, а законом.

Такі доводи ОСОБА_6, а саме доводи про розірвання договору 12 лютого 2009 року та зміну між його сторонами характеру правовідносин, з урахуванням вимог ст. ст. 651, 653, 654, 1061, 1075 ЦК України, якими передбачені підстави, наслідки, форма розірвання договору, розірвання договору банківського рахунка, проценти на банківський вклад, є безпідставними, оскільки доказів на підтвердження розірвання між сторонами у справі правовідносин 12 лютого 2009 року у передбачений Законом спосіб, матеріали справи не містять, а проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

У зв'язку з наведеним вище, касаційна скарга ОСОБА_6 підлягає відхиленню у відповідності до вимог ст. ст. 335, 337 ЦПК України, а касаційна скарга ПАТ "КБ "Надра" частковому задоволенню з направленням справи на новий апеляційний розгляд в частині вирішення позову про стягнення з відповідача 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 337, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 18 травня 2015 року скасувати в частині вирішення позову ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про стягнення 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.