6-24062ск15 Про захист прав споживача та повернення банківського вкладу - 09.12.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про захист прав споживача та повернення банківського вкладу, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 01 липня 2015 року,

У грудні 2014 року ОСОБА_6 звернулася до суду із вказаним вище позовом, в обґрунтування якого зазначала, що 22 листопада 2013 року між нею та відповідачем було укладено договір банківського вкладу, відповідно до якого банк прийняв від неї грошові кошти у розмірі 5 835 Євро на депозитний рахунок з процентною ставкою 8,0 % річних на строк до 27 листопада 2014 року включно, що підтверджується відповідною квитанцією. Після закінчення строку дії договору, позивачем було подано до банку заяву про бажання повернути банківський вклад з процентами, однак відповідач свої обов'язки щодо повернення грошових коштів та нарахованих процентів за договором добровільно не виконав.

Посилаючись на зазначені обставини, просила суд стягнути з відповідача на її користь суму депозиту та нарахованих процентів у розмірі 6 308,51 Євро.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 01 липня 2015 року, позов задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_6 суму депозиту та нарахованих за договором процентів у розмірі 6 308,51 Євро.

Стягнуто з відповідача на користь Держави судовий збір у розмірі 1 215 грн 52 коп.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" просить скасувати рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 01 липня 2015 року і ухвалити у справі нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судами при розгляді справи встановлено, що 22 листопада 2013 року між ПАТ "Дельта Банк" (банк) та позивачем (вкладник) було укладено договір банківського вкладу, відповідно до якого банк прийняв від вкладника початкову суму у розмірі 5835,00 Євро на депозитний рахунок з процентною ставкою 8,0 % річних, строком до 27 листопада 2014 року включно. Позивач перерахувала на депозитний рахунок 5835,00 Євро, що підтверджується квитанцією.

Суд першої інстанції дослідив умови договору та встановив, що відповідно до п. 1.9 договору банківського вкладу від 22 листопада 2013 року нараховані проценти за вкладом виплачуються одночасно з поверненням суми вкладу по закінченні строку розміщення вкладу або в інший термін дострокового припинення дії договору у випадках, передбачених договором та правилами, шляхом зарахування на поточний рахунок вкладника з використанням платіжної картки, відкритий в установі банку. Нараховані проценти суму вкладу не збільшують. Згідно п. 1.10 договору банківського вкладу вклад виплачується по закінченню строку розміщення вкладу, зазначеного в п. 1.3 даного договору, шляхом зарахування на поточний рахунок вкладника з використанням платіжної картки, відкритий в установі банку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що відсутні належні докази на підтвердження виконання банком своїх обов'язків за договором депозитного вкладу (посилання ПАТ "Дельта Банк" на те, що у день закінчення строку вкладу банком на поточний рахунок позивача було перераховано кошти за договором нічим не підтверджено). Крім того, строк дії договору закінчився 27 листопада 2014 року, позивач звернулася з позовом до суду 26 грудня 2014 року, а саме до прийняття постанови Національного Банку України № 150 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" від 02 березня 2015 року (а. с. 69, 70), тому на дані правовідносини поширюється п. 1 ч. 6 ст. 36 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми вкладу та нарахованих процентів.

З такими висновками судів погодитися не можна.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах і в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу, як зазначено у ст. 1060 ЦК України, в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин між сторонами, укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаним злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.

Тобто, випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

З обставин справи вбачається, що постановою правління Національного банку України № 150 від 02 березня 2015 року ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних строком на три місяці з 03 березня 2015 року по 02 червня 2015 року.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону України ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону України врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з п. п. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Разом із тим, п. 1 ч. 6 ст. 36 цього Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ПАТ "Дельта Банк" посилався на те, що банком умови договору банківського вкладу виконано. Повернення коштів відбулося шляхом їх перерахування 26 листопада 2014 року на поточний рахунок, відкритий на ім'я позивача, як це передбачено у п. 1.10 договору (а. с. 11, 39, 64). Крім того, на аркушах справи 93, 94 містяться документи надані відповідачем (заява та виписка з рахунку) на підтвердження отримання ОСОБА_6 16 червня 2015 року виплати в розмірі 6 366,39 Євро з поточного рахунку вкладника.

Дані обставини не враховані та не перевірені судами при вирішенні спору.

Стягуючи з відповідача на користь ОСОБА_6 суму банківського вкладу та нарахованих за договором процентів у розмірі 6 308,51 Євро, суди попередніх інстанцій не спростували доводи відповідача про виконання ним зобов'язань перед позивачем за договором банківського вкладу від 22 листопада 2013 року в повному обсязі у спосіб, передбачений договором, не з'ясували порядку виплати коштів вкладнику з поточного рахунку вкладника, та не перевірили, чи підлягають задоволенню позовні вимоги у спосіб, визначений у позовній заяві, а саме стягнення суми боргу за договором банківського вкладу та процентів, з урахуванням фактичних обставин справи.

Викладене свідчить, що при вирішені спору судами не повно встановлено характер правовідносин між сторонами у справі, норми права, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, не надано належної юридичної оцінки наданим сторонами доказам, що в силу ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 01 липня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.