Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Євтушенко О.І., Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Адміністрація Жовтневого району Харківської міської ради, Комунальне підприємство "Жилкомсервіс", про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 08 липня 2015 року,

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Адміністрація Жовтневого району Харківської міської ради, Комунальне підприємство "Жилкомсервіс" (далі -КП "Жилкомсервіс") про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобовязання вчинити певні дії.

Посилалася на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1. Власником квартири № 1 в цьому будинку є ОСОБА_5, який проживає разом з матір'ю ОСОБА_6 На прибудинковій території знаходяться деревяний одноповерховий облицьований зовні цеглою флігель "В"; дощатий сарай з кам'яним погребом "С"; частина дощатого сараю "Д", паркан, дві хвіртки, ворота. У її квартирі встановлене пічне опалення, тверде паливо для якого зберігається у частині дощатого сараю "Д".

Даним сараєм вона користувалася за згодою з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до 2013 року. З 2014 року вона не має можливості потрапити до сараю, оскільки відповідачами на шляху слідування до сараю самовільно споруджений паркан та вольєр для собаки.

Прибрати вказані перешкоди ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відмовляються. Внаслідок неможливості опалювати будинок в осінньо-зимовий період існує загроза його руйнування, а також така обставина призводить до неможливості використовувати будинок за призначенням.

Просить зобов'язати відповідачів не чинити перешкоди у користуванні прибудинковою територією будинку № 11 та частиною дощатого сарая "Д", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У грудні 2014 року ОСОБА_4 уточнила позовні вимоги, та остаточно просить зобов'язати відповідачів не чинити перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка є прибудинковою територією будинку АДРЕСА_1 та частиною дощатого сарая літ. Д, а також воротами, хвірткою, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1;зобов'язати знести самовільно влаштований паркан, який розділяє земельну ділянку на дві частини, споруджений на шляху слідування від квартири № 3 до частини дощатого сараю літ. "Д", хвіртки, воріт; зобов'язати утримувати собаку породи "сенбернар" у спеціально обладнаному для цього вольєрі та не випускати її на земельну ділянку, на якій розташований будинок для вільного пересування по ній без супроводу людини, нашийника та намордника; зобовязати видати ключі від хвіртки та воріт, які ведуть до земельної ділянки, на якій розташований будинок; стягнути витрати на правову допомогу в сумі 4 000 грн та судовий збір в сумі 243,60 грн.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 23 квітня 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не чинити ОСОБА_4 перешкоди у користуванні ділянкою, яка являється прибудинковою територією будинку АДРЕСА_1, не чинити перешкоди у користуванні частиною сараю літ. "Д", а також воротами, хвірткою, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1, знести самовільно влаштований паркан, який розділяє земельну ділянку, на якій розташований будинок АДРЕСА_1 на дві частини, споруджений на шляху слідування від квартири № 3 до частини дощатого сараю хвіртки, воріт. Вирішено питання про стягнення судових витрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Харкова від 18 червня 2015 року виправлено описку в рішення суду та зазначено замість сарая літ. "Д" сарай літ. "В".

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 08 липня 2015 року заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 квітня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 квітня 2015 та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 08 липня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судового рішення в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідачі самовільно без отримання на те будівництво дозволу співвласника ОСОБА_4 встановили паркан, який розділяє земельну ділянку на дві частини споруджений на шляху слідування від квартири № 3 до частини дощатого сараю літ. "В", хвіртки, воріт, чим утворили перешкоду позивачу у користуванні земельною ділянкою, яка є прибудинковою територією будинку АДРЕСА_1, на якій розташовані дощатий сарай літ. "В", ворота, хвіртка.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є власницею квартири АДРЕСА_2 згідно договору дарування від 10 жовтня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Кардашином Р.С.

Згідно генерального плану кварталу № 2058 від 24 грудня 1955 року земельна ділянка АДРЕСА_1 зареєстровано площею 1287 кв. м. згідно рішення виконкому Жовтневого району м. Харкова; рішення зареєстровано за № 34026 18 січня 1957 року (а. с. 110).

З наданого плану вбачається, що на земельній ділянці розташовано житлові будинки "А-1" та "Б", веранди "а" та "б"; сараї "В" та "Г", вбиральня "Д". Спірним є сарай літ. "В", який безпосередньо примикає до АДРЕСА_4. Станом на 1955 рік на плані огорож на земельній ділянці не зазначено.

Із матеріалів справи встановлено, що відповідачами не надано документів щодо розподілу земельної ділянки та законної підстави для встановлення огорожі на земельній ділянці.

Факт незаконного встановлення паркану мешканцем АДРЕСА_3 підтверджується відповіддю КП "Жилкомсервіс" від 12 грудня 2014 року, з якої убачається, що мешканець АДРЕСА_1 встановив паркан поблизу сараю, про що співробітниками дільниці № 45 КП "Жилкомсервіс" йому вручено припис про його знос.

Документів, які б визначали порядок користування земельною ділянкою та передбачали право ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на зведення паркану або інших споруд в матеріалах справи не міститься.

Згідно до ч. ч. 1, 3 ст. 42 ЗК України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до вимог ч. 4 цієї ж статті, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів (ст. 212 ЦПК України) встановили, що відповідачами самовільно збудовано паркан, який порушує права позивачки, порядок користування земельною ділянкою між сторонами не визначено, а тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 квітня 2015 року та ухвали апеляційного суду Харківської області від 08 липня 2015 року, оскільки судові рішення законні та обґрунтовані.

Доводи касаційної скарги не дають підставі для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 08 липня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Адміністрація Жовтневого району Харківської міської ради, Комунальне підприємство "Жилкомсервіс", про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов'язання вчинити певні дії, залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.