Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

СавченкоВ.О., КасьянаО.П., Остапчука Д.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на заставлене майно, за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на заочне рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 01 липня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 10 серпня 2015 року,

У квітні 2014 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на заставлене майно, посилаючись на неналежне виконання боржником ОСОБА_7 зобов'язань за кредитним договором щодо його своєчасного й повного погашення, внаслідок чого виникла заборгованість, у рахунок погашення якої банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки, переданий банку у забезпечення кредитного договору за договором поруки, укладеним із відповідачами.

Заочним рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 01 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 10 серпня 2015 року, позов задоволено.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 31/07/11/К-Ф від 17 грудня 2007 року, в загальній сумі 22 214, 36 доларів США та 150 256 грн 26 коп., що складається з простроченої заборгованості за кредитом - 13 870, 58 доларів США, простроченої заборгованості по процентах - 8 343, 78 доларів США, штрафу та пені - 150 256 грн 26 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки - двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності відповідачам, шляхом продажу вказаного майна з прилюдних торгів. Визначено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації в сумі 130 900 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7просять ухвалені в справі судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не встановлено.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого іпотекою, передбачені Законом України "Про іпотеку" (898-15) .

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ст. 3 Закону України "Про іпотеку").

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

За змістом ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналогічні вимоги містять договори кредиту та іпотеки, укладені між сторонами.

Отже підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки є порушення зобов'язань з боку боржника.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив з того, що з вини боржника, який своєчасно не здійснює погашення кредиту виникла заборгованість, у рахунок погашення якої банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони узгоджуються з матеріалами та обставинами справи.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на увагу не заслуговують та висновків судів не спростовують.

Матеріали витребуваної справи не свідчать про те, що судами при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Таким чином, оскаржувані рішення судів ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргуОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відхилити.

Заочне рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 01 липня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 10 серпня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.