Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Савченко В.О., КасьянаО.П., Остапчука Д.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до фермерського господарства "ОСОБА_3." про визнання договорів оренди землі недійсними, за касаційною скаргою фермерського господарства "ОСОБА_3." на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 13 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 15 вересня 2015 року,

У вересні 2014 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до фермерського господарства "ОСОБА_3." (далі - ФГ "ОСОБА_3.") про визнання договорів оренди землі недійсними, посилаючись на те, що укладені між ними та відповідачем договори оренди належних ним на праві власності земельних ділянок не підписували й навіть не бачили, отже відсутнє їх вільне волевиявлення на укладення таких правочинів.

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 13 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 15 вересня 2015 року, позов задоволено.

Визнано недійсними, укладені 20 жовтня 2011 року між ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ФГ "ОСОБА_3." договори оренди земельних ділянок, які зареєстровані у відділі Держкомзему Новомиколаївського району Запорізької області 22 грудня 2011 року.

Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ФГ "ОСОБА_3." просить ухвалені у справі судові рішення скасувати й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не встановлено.

Статтею 203 ЦК Українивстановлені загальні вимоги до правочинів. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу .

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Висновком судової почеркознавчої експертизи № Д\4 від 26 січня 2015 року встановлено, що підписи в усіх примірниках договорів оренди землі, укладених між сторонами 20 жовтня 2011 року від імені позивачів виконані не ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а іншою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч. 3 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив з доведеності та обгрунтованості вимог позивачів щодо недійсності договорів оренди земельних ділянок, у зв'язку з відсутністю вільного волевиявлення позивачів на укладення таких договорів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони узгоджуються з матеріалами та обставинами справи.

Доводи касаційної скарги ФГ "ОСОБА_3." на увагу не заслуговують та висновків судів не спростовують.

Матеріали витребуваної справи не свідчать про те, що судами при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Таким чином, оскаржувані рішення судів ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргуфермерського господарства "ОСОБА_3." відхилити.

Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 13 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 15 вересня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.