Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Савченко В.О., Касьяна О.П., Остапчука Д.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, третя особа - Коровійська сільська рада Глибоцького району Чернівецької області, про визнання державних актів про право власності на земельну ділянку недійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в особі представника ОСОБА_9 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 08 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 26 серпня 2015 року,

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, звернулися до суду з позовом до ОСОБА_8 про визнання державних актів про право власності на земельну ділянку недійсними.

Зазначали, що відповідач на підставі рішення Коровійської сільської ради № 26-2/2006 від 16 червня 2006 року отримала державні акти про право власності на земельні ділянки, а саме серії НОМЕР_1 на земельну ділянку площею 0,2095 га для ведення особистого селянського господарства, серії НОМЕР_2 на земельну ділянку площею 0,1300 га для ведення особистого селянського господарства та серії НОМЕР_3 на земельну ділянку площею 0,1258 га для ведення особистого селянського господарства.

Посилаючись на те, що при виносі меж вказаних земельних ділянок було допущено помилку, а саме встановлені межі по землі загального користування, також на земельній ділянці, що перейшла у власність відповідача проходить комунікація водовідведення та знаходиться стовп високовольтної лінії, що позбавляє вільного доступу до них, крім того, відповідач встановивши огорожу, перекрила землю загального користування, яка виконує функцію дороги та заїзду до земельної ділянки ОСОБА_4, позивачі просили позов задовольнити та визнати недійсними видані ОСОБА_8 державні акти про право власності на земельні ділянки.

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 08 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 26 серпня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в особі представника ОСОБА_9 просять ухвалені в справі судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не встановлено.

Згідно зі ст. 13 Конституції Україниземля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. ст. 142 - 145 Конституції Українидо матеріальної основи органів місцевого самоврядування належить, зокрема, земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Частиною 1 ст. 116 ЗК України (чинної на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Указаними положеннями закону визначено правові підстави набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Такими підставами є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч. 1 ст. 125 ЗК України (чинної на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Наведені норми ЗК України (2768-14) встановлюють нерозривний зв'язок між виникненням права власності на земельну ділянку із обов'язковим одержанням її власником державного акта на право власності.

Державний акт на право власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення органу, на підставі якого такий акт видано.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі та висновок судової земельно-технічної експертизи № 3777 від 25 березня 2015 року, й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив з безпідставності та недоведеності позовних вимог, оскільки позивачами не надано належних й допустимих доказів на підтвердження порушення їх права користування земельними ділянками при винесенням меж земельної ділянки відповідача в натурі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони узгоджуються з матеріалами та обставинами справи.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в особі представника ОСОБА_9 на увагу не заслуговують та висновків судів не спростовують.

Матеріали витребуваної справи не свідчать про те, що судами при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Таким чином, оскаржувані рішення судів ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргуОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в особі представника ОСОБА_9 відхилити.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 08 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 26 серпня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.