Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Дьоміної О.О., Демяносова М.В., Коротуна В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Різниківської сільської ради Вовчанського району про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, за касаційною скаргою ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_4, на рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 5 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 27 серпня 2015 року,

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, в якому просила надати їй додатковий строк для прийняття спадщини після смерті її дядька - ОСОБА_6, який за життя склав заповіт на усе своє майно на ім'я позивача.

Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 5 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 27 серпня 2015 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_4, просить скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

В п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) роз'яснено, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, що пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відмовляючи ОСОБА_4 у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, з урахуванням вищевказаних норм права та роз'яснень викладених в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) , дійшов обґрунтованого висновку, що посилання позивача на юридичну необізнаність, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, похилий вік, відсутність коштів для проїзду та несприятливі погодні умови, не можуть бути визнані поважними причинами при визначенні такого строку.

Крім цього, згідно із ч. 3 ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Ураховуючи викладене, правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви і ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкову масу, то положення ч. 3 ст. 1272 ЦК України не застосовуються.

Відповідно до вказаного судова колегія дійшла висновку, що судами вірно встановлено та належно перевірено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують і зводяться до переоцінки доказів.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_4, відхилити.

Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 5 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 27 серпня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.