Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,

Хопти С.Ф., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - орган опіки та піклування Костопільської районної державної адміністрації Рівненської області, про виселення закасаційною скаргою публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 3 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 20 серпня 2015 року,

У квітні 2013 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк") звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 26 вересня 2007 року між ВАТ АБ "Укргазбанк", правонаступником якого є ПАТ АБ "Укргазбанк", та ОСОБА_9 було укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 18 тис. доларів США зі сплатою 12,5 % річних з кінцевим строком повернення до 25 вересня 2019 року. На забезпечення виконання зобов'язань за цим договором 26 вересня 2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, предметом якого була квартира АДРЕСА_1, належна їй на праві власності. Оскільки позичальник та майновий поручитель зобов'язання за цими договорами не виконували, утворилась заборгованість у розмірі 17 249 доларів 12 центів США. Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 17 листопада 2010 року у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 26 вересня 2007 року звернуто стягнення на предмет іпотеки - зазначену квартиру. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" банк неодноразово направляв відповідачам вимогу про добровільне звільнення цієї квартири, проте вказані вимоги залишились без реагування.

Ураховуючи наведене, позивач просив виселити відповідачів з квартири АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 3 липня 2015 року, залишеним без мін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 20 серпня 2015 року, у задоволенні позову ПАТ АБ "Укргазбанк" відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Укргазбанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 335 ЦПК України суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що в спірній квартирі зареєстровані та проживають неповнолітні діти, тому їх виселення без попередньої згоди органу опіки та піклування не допускається.

Апеляційний суд погодився з такими висновками та виходив із того, що орган опіки та піклування відмовив у наданні дозволу на реалізацію квартири, яка є предметом іпотеки, тому підстав для їх виселення немає. При цьому апеляційний суд послався на положення ч. 4 ст. 177 СК України.

Проте повністю погодитись із такими висновками апеляційного суду не можна, оскільки суд їх дійшов із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним положенням закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами встановлено, що 26 вересня 2007 року між ВАТ АБ "Укргазбанк", правонаступником якого є ПАТ АБ "Укргазбанк", та ОСОБА_9 було укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 18 тис. доларів США зі сплатою 12,5 % річних з кінцевим строком повернення до 25 вересня 2019 року. На забезпечення виконання зобов'язань за цим договором 26 вересня 2007 року між ВАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, предметом якого була квартира АДРЕСА_1, належна їй на праві власності.

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 17 листопада 2010 року у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 26 вересня 2007 року розмірі 17 249 доларів 12 центів США звернуто стягнення на предмет іпотеки - зазначену квартиру.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 фактично в спірній квартирі не проживає та зареєстрована за іншою адресою.

В спірній квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з малолітніми дітьми: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3.

9 січня 2013 року ПАТ АБ "Укргазбанк" направив ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 письмову вимогу протягом одного місяця добровільно звільнити житлове приміщення (предмет іпотеки) за адресою: АДРЕСА_1.

23 січня 2013 року вказану вимогу отримала особисто ОСОБА_3 (а.с. 27).

19 лютого 2013 року позивачем було направлено рекомендованим листом з описом вкладення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 особисто, та як законному представнику ОСОБА_7, ОСОБА_6, повторну письмову вимогу звільнення вказаного житлового приміщення протягом одного місяця, яка отримана ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 22 лютого 2013 року (а. с. 28-31).

11 березня 2013 року ПАТ АБ "Укргазбанк" направило на адресу ОСОБА_3. ОСОБА_4, ОСОБА_5 особисто, та як законному представнику ОСОБА_7, ОСОБА_6 письмову вимогу протягом одного місяця добровільно звільнити житлове приміщення (предмет іпотеки) за адресою: АДРЕСА_1

Вказану вимогу 15 березня 2013 року отримано ОСОБА_5, та 17 березня 2013 року - ОСОБА_3 (а.с. 32-35, т. 1).

Апеляційний суд послався на висновок виконавчого комітету Костопільської міської ради Рівненської області від 14 липня 2001 року № 935/02-08 про відмову у наданні дозволу на реалізацію квартири АДРЕСА_1, з якої вбачається, що у вказаній квартирі зареєстрована та проживає малолітня дитина ОСОБА_6 і інших приміщень для проживання сім'я не має; що у спірній квартирі також зареєстровані та проживають малолітні ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8, 26 серпня 2013 року, пославшись при цьому на положення ч. 4 ст. 177 СК України.

Проте апеляційний суд не врахував таке.

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 17 листопада 2010 року у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 26 вересня 2007 року розмірі 17 249 доларів 12 центів США звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 19-20).

Апеляційний суд у порушення ст. ст. 212- 214, 315 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, не врахував норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановив обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не взяв до уваги, що у даному випадку з позовом про виселення мешканців звернувся іпотекодержатель на підставі ст. 40 Закону України "Про іпотеку" та необґрунтовано вважав, що для виселення відповідачів необхідний попередній дозвіл органу опіки та піклування. При цьому попередня згода органу опіки і піклування потрібна при укладенні договору іпотеки, а не при реалізації іпотекодержателем своїх прав, передбачених Законом України "Про іпотеку" (898-15) та рішенням суду.

Крім того, при новому розгляді справи апеляційному суду слід звернути увагу на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, ч. 2 ст. 109 ЖК УРСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Отже, за змістом цих норм якщо в іпотеку передано жилеприміщення, яке було придбано не за рахунок отриманих кредитних коштів, підстави для виселення мешканців із зазначеного жилого приміщення без надання їм іншого постійного житла відсутні.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18 березня 2015 року № 6-39цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України (з подальшими змінами і доповненнями) має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, апеляційному суду слід з'ясувати, за рахунок яких коштів іпотекодавцем придбано квартиру, передану в іпотеку банку.

У зв'язку з наведеним, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, судове рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час розгляду якої суду належить урахувати викладене, дати відповідну правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 20 серпня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

ухвала оскарженню не підлягає.