Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Нагорняка В.А., Писаної Т.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про припинення права власності на 1/6 частину будинку, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2015 року,

У березні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що вона є власником 5/6 частин будинку АДРЕСА_1 власником 1/6 частин цього ж будинку є відповідач. Будинок складається із житлового будинку площею 39,8 кв. м., літньої кухні площею 31 кв. м. та інших господарських споруд.

Посилаючись на те, що частка ОСОБА_5 у будинку є незначною і не може бути виділена в натурі, ОСОБА_4 просила припинити право власності відповідача на 1/6 частину вказаного будинку з виплатою йому грошової компенсації у розмірі 6 803 грн 16 коп. та визнати за нею право власності на 1/6 частину цього будинку.

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 23 червня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено. Припинено право власності ОСОБА_5 на 1/6 частину будинку АДРЕСА_1 Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/6 частину цього будинку. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 компенсацію вартості 1/6 частини будинку АДРЕСА_1 у сумі 18872 грн., які внесені позивачем на депозитний рахунок територіального управління державної судової адміністрації у Івано-Франківській області. Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення у справі про відмову ОСОБА_4 в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 16 січня 2012 року, у справі № 6-81цс11, аналіз цієї норми свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Аналогічна правова позиція, викладена і у постанові Верховного Суду України від 2 липня 2014 року, у справі № 6-68цс14, відповідно до якої право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржуване у справі судове рішення, суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 316 ЦПК України правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4, оскільки судом встановлено, що у будинку АДРЕСА_1 постійно мешкає ОСОБА_5 разом із дружиною ОСОБА_6, сином ОСОБА_7 та неповнолітньою дочкою ОСОБА_8, 2003 року народження. Вони також значаться зареєстрованими за вказаною адресою. Сімя ОСОБА_4 іншого житла, яке б їм належало на праві власності, крім оспорюваного, немає, а тому підстави вважати, що припинення права відповідача на частку у спірному будинку не завдасть відповідачу та членам його сім'ї істотної шкоди, відсутні.

Наведені в касаційній скарзі доводи заявника не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.