Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Нагорняка В.А., Писаної Т.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до відділу з питань культури, охорони культурної спадщини, туризму та релігії Сокальської районної державної адміністрації та Сокальської дитячої школи мистецтв ім. Матюка В., треті особи: виконуючий обов'язки начальника відділу з питань культури, охорони культурної спадщини, туризму та релігії Сокальської районної державної адміністрації Михайлюк Мирослава Володимирівна та бухгалтер відділу з питань культури, охорони культурної спадщини, туризму та релігії Сокальської районної державної адміністрації Лех Надія Петрівна, про визнання незаконними та скасування наказів про догану та звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за період перебування у вимушеному прогулі та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою начальника відділу з питань культури, охорони культурної спадщини, туризму та релігії Сокальської районної державної адміністрації Михайлюк Мирослави Володимирівни на рішення апеляційного суду Львівської області від 9 жовтня 2015 року,

10 листопада 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом про скасування наказу виконуючого начальника відділу з питань культури, охорони культурної спадщини, туризму та релігії Сокальської районної державної адміністрації Михайлюк М.В. від 24 жовтня 2014 року № 24/02-03 про застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани за порушення трудової дисципліни та відшкодування моральної шкоди у сумі 5 тис. грн.

Позивач посилався на те, що наказом виконуючого обов'язки начальника відділу з питань культури, охорони культурної спадщини, туризму та релігії Сокальської районної державної адміністрації Михайлюк М.В. від 24 жовтня 2014 року № 24/02-03 він був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за подання недостовірної інформації у бухгалтерію відділу стосовно працівника дитячої школи мистецтв ім. В. Матюка - ОСОБА_7, а саме невірно зазначив ідентифікаційний код даного працівника.

Позивач зазначав, що ОСОБА_7 працевлаштована на посаді викладача дитячої школи мистецтв ім. В. Матюка з 2012 року і жодного відношення до формування її особової справи він немає. При вирішенні питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у нього не витребовувалося пояснення, що є порушенням ст. 149 КЗпП України.

13 листопада 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, який у подальшому уточнив і просив визнати незаконним його звільнення з посади директора Сокальської дитячої школи мистецтв ім. В.Матюка, скасувати наказ від 11 листопада 2014 року № 26/02-03 та зобов'язати відповідача поновити його на роботі з дати звільнення - 11 листопада 2014 року; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з часу звільнення до ухвалення рішення у справі; стягнути з відповідача на його користь 10 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Позивач посилався на те, що наказом № 26/02-03 від 11 листопада 2014 року його звільнено з посади директора Сокальської дитячої школи мистецтв ім. В. Матюка на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України.

Зазначений наказ не містить ознак одноразового порушення, яке стало підставою для звільнення керівника. У наказі не вказано, яке грубе порушення трудової дисципліни ним допущено. За результатами перевірки Сокальської дитячої школи мистецтв ім. В. Матюка робочою групою 15 жовтня 2015 року виявлено окремі недоліки кадрових та організаційних питань діяльності школи, що не можна вважати одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків.

При вирішенні питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності не витребовувалося у нього пояснення, що є порушенням ст. 149 КЗпП України, не враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і попередню роботу на посаді директора школи, а також те, що жодної шкоди ним не завдано при виконанні обов'язків директора Сокальської дитячої школи мистецтв ім. В. Матюка.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 20 листопада 2014 року вказані вище позови об'єднані в одне провадження.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 5 червня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 9 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення у справі про часткове задоволення позову ОСОБА_4 Визнані незаконними та скасовані накази від 24 жовтня 2014 року № 24/02-03 про оголошення позивачу догани та від 11 листопада 2014 року № 26/02-03 про звільнення позивача. Поновлено ОСОБА_4 на посаді директора Сокальської дитячої школи мистецтв ім. В. Матюка з 12 листопада 2014 року. Стягнуто з відділу з питань культури, охорони культурної спадщини, туризму та релігії Сокальської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_4 64 337 грн 97 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням за період з 12 листопада 2014 року по 9 жовтня 2015 року без урахування податків та інших обов'язкових платежів, а також 1 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржуване у справі судове рішення, суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 316 ЦПК України правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання незаконними і скасування наказів від 24 жовтня 2014 року № 24/02-03 та від 11 листопада 2014 року № 26/02-03 та поновлення ОСОБА_4 на роботі, оскільки наявними у справі доказами, яким апеляційний суд надав належну оцінку у відповідності до ст. ст. 60, 212, 303, 316 ЦПК України, доведено, що правових підстав для звільнення позивача не було, а тому вказані накази є незаконними. З огляду на це, є підставними і обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Наведені в касаційній скарзі доводи заявника не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу начальника відділу з питань культури, охорони культурної спадщини, туризму та релігії Сокальської районної державної адміністрації Михайлюк Мирослави Володимирівни відхилити, рішення апеляційного суду Львівської області від 9 жовтня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.