6-29000ск15 Про внесення змін до договору оренди землі - 02.12.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокуратури Волочиського району в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області та Волочиської районної державної адміністрації до ОСОБА_3 про внесення змін до договору оренди землі, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 26 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області 25 серпня 2015 року,

У квітні 2015 року прокуратура Волочиського району в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області (далі - ГУ Держземагентства у Хмельницькій області) та Волочиської районної державної адміністрації Хмельницької області (далі - Волочиська РДА) звернулася до суду з указаним позовом, у якому просила внести зміни до договору оренди землі, укладеного 29 грудня 2005 року між Волочиською РДА та ОСОБА_3, зареєстрованого у Волочиському районному відділі Хмельницької регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 29 грудня 2005 року за № 040575000002, виклавши п. 9 договору у новій редакції.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідно до вимог ст. 288.5.1 Податкового кодексу України (2755-17) річний розмір орендної плати повинен становити не менше 3 % від нормативно-грошової оцінки землі, а з врахуванням того, що така оцінка не проводилася, тому відповідно до п. 277.1 ст. 277 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється у розмірі не більше 5 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Враховуючи, що нормативно-грошова оцінка 1 га ріллі по Хмельницькій області станом на 01 січня 2015 року (з урахуванням коефіцієнта індексації 3,997 та коефіцієнта 1,756) становить 28 748 грн 73 коп., тому нормативно-грошова оцінка земельної ділянки, орендованої відповідачем, з урахуванням вищевказаної нормативної грошової оцінки ріллі становить 360 095 грн 09 коп., а відповідно розмір мінімальної орендної плати відповідно до вимог Податкового кодексу України (2755-17) розраховується за формулою: 360 095 грн 09 коп. х 3 % та становить 10 802 грн 85 коп.

За таких обставин позивач вважав, що до вищевказаного договору оренди, а саме п. 9, підлягають внесенню зміни шляхом встановлення річної орендної плати у розмірі 10 802 грн 85 коп.

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 26 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області 25 серпня 2015 року, позов задоволено.

Внесено зміни до договору оренди землі, укладеного 29 грудня 2005 року між Волочиською РДА та ОСОБА_3, зареєстрованого у Волочиському районному відділі Хмельницької регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 29 грудня 2005 року за № 040575000002, виклавши п. 9 договору в наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі на рахунок місцевого бюджету Порохнянської сільської ради в розмірі 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та становить 10 802 грн 85 коп. в рік. Грошова плата вноситься щомісячно в рівних частках до місцевого бюджету Порохнянської сільської ради Волочиського району на рахунок № 33212815700083, код одержувача 37993406 ГУДКСУ у Хмельницькій області, МФО 815013, код платежу 18010900 (орендна плата за землю з фізичних осіб)".

Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зміст ухвали суду апеляційної інстанції передбачено в ст. 315 ЦПК України, в якій, зокрема, зазначаються узагальнені доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі; встановлені судом першої інстанції обставини; мотиви, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався; у разі відхилення апеляційної скарги зазначаються мотиви її відхилення.

Проте судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій не відповідають зазначеним нормам процесуального права.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

На порушення вищенаведених норм процесуального права суд не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, усупереч вимогам ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України не надав належної оцінки наявним у справі доказам, у результаті чого не встановив у достатньому обсязі фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд виходив із того, що згідно з довідкою відділу Держземагентства у Волочиському районі від 19 березня 2015 року нормативна грошова оцінка вказаної в договорі оренди земельної ділянки не проведена, однак нормативна грошова оцінка 1 га ріллі по області з коефіцієнтом індексації 3,997 та коефіцієнтом 1,756 становить 28 748 грн 73 коп.

Однак поза увагою й відповідною правовою оцінкою суду залишилася та обставина, що згідно з п. 2 укладеного між сторонами у справі договору в оренду передано земельну ділянку площею 12,5256 га за видом угідь: сіножаті, пасовища (а. с. 6).

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, зазначивши, що обов'язок доведення нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки покладено на відповідача, оскільки він заперечував порядок її визначення.

При цьому суд залишив поза увагою положення ст. 10 ЦПК України, згідно з якою цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а також вимоги ст. 60 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Таким чином, апеляційний суд усупереч вимогам ст. ст. 303, 315 ЦПК України у достатньому обсязі не перевірив доводів апеляційної скарги та законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції по суті вирішеного спору, у результаті чого помилково залишив без змін рішення суду першої інстанції.

Разом із тим слід зазначити наступне.

Статтею 288.4 Податкового кодексу України (2755-17) установлено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки (ст. 288.5.1); не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (ст. 288.5.2).

Відповідно до п. "а" ч. 2 ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України, Української академії аграрних наук від 27 січня 2006 року № 18/15/21/11 затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, зареєстрований 05 квітня 2006 року у Міністерстві юстиції України за № 388/12262 (z0388-06) (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 указаного Порядку в основу визначення нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (далі - землі) покладено рентний дохід, який створюється при виробництві зернових культур і визначається за даними економічної оцінки земель, проведеної в 1988 році.

В умовах інфляції рентний дохід обчислюється у натуральних одиницях (у центнерах зерна), який при визначенні грошової оцінки переводиться у вартісний вираз за поточними цінами на дату оцінки.

Величина нормативної грошової оцінки є добутком річного рентного доходу і терміну його капіталізації. Строк капіталізації встановлюється на 33 роки.

Нормативна грошова оцінка здійснюється окремо за орними землями, землями під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами послідовно в Україні, Автономній Республіці Крим і областях, адміністративних районах, сільськогосподарських підприємствах, окремих земельних ділянок.

Нормативна грошова оцінка орних земель, земель під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами в сільськогосподарських підприємствах, створених на базі реформованих колективних сільськогосподарських підприємств та інших підприємств, обчислюється після уточнення меж і площ земель.

Пункти 2.1.1, 2.1.2 та 2.1.3 цього Порядку містять формули таких розрахунків.

За таких обставин не є обґрунтованим висновок суду про визначення розміру орендної плати у сумі 10 802 грн 85 коп. на рік, із розрахунку: 28 748 грн 73 коп. х 12,5256 га = 360 095 грн 09 коп. х 3 %, за оренду визначених умовами укладеного між сторонами у справі договору земель сіножатей та пасовищ, виходячи із нормативної грошової оцінки 1 га ріллі.

Крім того, апеляційний суд не зазначив обставин і фактів, які б спростовували доводи апеляційної скарги відповідача про те, що безпосередньо Волочиська РДА як сторона договору оренди не зверталася до нього із пропозицією переглянути умови договору щодо розміру орендної плати.

Оскільки суди першої й апеляційної інстанцій всупереч вимогам ст. ст. 212- 214, 303, 315 ЦПК України порушили норми процесуального права, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, у достатньому обсязі не визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, тому колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвалені у справі судові рішення - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 26 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області 25 серпня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.