214/1088/14ц Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 19.10.2016 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Ретікулум Пауер до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 - на заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року акціонерне товариство Ретікулум Пауер (далі - АТ Ретікулум Пауер) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_7про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 23 квітня 2008 року між Іпотечним банком АТ та ОСОБА_7. було укладено кредитний договір № 3200/204369-01/08/01-001/00/R, за умовами якого ОСОБА_7. отримав кредит в розмірі 1 933 605 чеських крон, зі сплатою за користування кредитом у розмірі 5,69 % річних строком на 30 років.

На забезпечення виконання ОСОБА_7. зобов'язань за кредитним договором 23 квітня 2008 року між Іпотечним банком АТ, ОСОБА_7 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітат Груп" (далі - ТОВ "Вітат Груп") було укладено договір застави нерухомості № 3200/204369-01/08/01-002/00/R, предметом якого є квартира (будується) АДРЕСА_2 та частка спільної власності у розмірі 410/23611 у просторах загального користування - все в межах населеного пункту Ліпно-над-Влтавою (Чеська Республіка).

Відповідно до ст. 4 договору про відступлення права вимоги, укладеного у грудні 2011 року між Іпотечним банком АТ та АТ Ретікулум Пауер, до останнього перейшло право вимоги за договором, укладеним 23 квітня 2008 року з відповідачем ОСОБА_7.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором станом на 23 липня 2013 року утворилася заборгованість у сумі 2 109 729,08 чеських крон, що еквівалентно 854 708 грн 21 коп. із розрахунку: 1 833 324,52 чеських крон - заборгованість за тілом кредиту; 76 022,19 чеських крон - заборгованість за відсотками; 200 382,37 чеських крон - неустойка.

Уточнивши позовні вимоги, АТ Ретікулум Пауер просив стягнути з ОСОБА_7 на свою користь на погашення заборгованості за кредитним договором від 23 квітня 2008 року, а саме: 2 109 729,08 чеських крон, що еквівалентно 854 708 грн 21 коп., із розрахунку: 1 833 324,52 чеських крон - заборгованість за тілом кредиту; 76 022,19 чеських крон - заборгованість за відсотками; 200 382,37 чеських крон - неустойка.

Заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2014 року позовні вимоги Акціонерного товариства Ретікулум Пауер задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_7на користь Акціонерного товариства РетікулумПауер врахунок погашення заборгованості за договором про надання іпотечного кредиту від 23 квітня 2008 року № 3200/204369-01/08/01-001/00/R суму заборгованості в розмірі 2 109 729,08 чеських крон, що еквівалентно 854 708 грн 21 коп., із розрахунку: 1 833 324,52 чеських крон - заборгованість за тілом кредиту; 76 022,19 чеських крон - заборгованість за відсотками; 200382,37 чеських крон - неустойка.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Акціонерного товариства РетікулумПауерпонесені ним судові витрати в розмірі 3 441 грн.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2014 року заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову Акціонерного товариства Ретікулум Пауер до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості відмовлено.

Стягнуто з Акціонерного товариства Ретікулум Пауер на користь ОСОБА_7 судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у сумі 1 827 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 квітня 2015 року касаційну скаргу Акціонерного товариства Ретікулум Пауер задоволено частково.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2014 року скасовано, справу переданона новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2015 року заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2014 рокузалишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8 - просить скасувати судові рішення та закрити провадження у справі, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 324 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач не виконував умови договору в повному обсязі, а тому дійшли висновку про стягнення на користь позивача з відповідача ОСОБА_7 заборгованості за кредитом, розмір якої останнім не спростовано.

Також апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач, тобто сторона, що повинна здійснювати виконання за договором про надання іпотечного кредиту, проживає за адресою: АДРЕСА_1, Україна, що за адміністративно-територіальним розподілом відноситься до Саксаганського району м. Кривого Рогу, а тому колегія суддів приходить до висновку, що Саксаганський районним суду м. Кривого Рогу компетентний вирішувати даний спір за законодавством України.

Умови п. 8 кредитного договору, укладеного між Іпотечний банк АТ та ОСОБА_7 23 квітня 2008 року, яким сторони погодилися, що можливі спори за цим договором будуть вирішуватись відповідним судом Чеської Республіки за територіальною приналежністю банку, що буде визначена відповідно до адреси, вказаної у торговому реєстрі на момент подання позову, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог АТ Ретікулум Пауер.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 23 квітня 2008 року між Іпотечним банком АТ та ОСОБА_7. було укладено кредитний договір № 3200/204369-01/08/01-001/00/R, за умовами якого ОСОБА_7. отримав кредит у розмірі 1 933 605 чеських крон, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 5,69 % річних строком на 30 років.

На забезпечення виконання ОСОБА_7. зобов'язань за кредитним договором 23 квітня 2008 року між Іпотечним банком АТ, ОСОБА_7 та ТОВ "Вітат Груп" було укладено договір застави нерухомості № 3200/204369-01/08/01-002/00/R, предметом якого є квартира (будується) АДРЕСА_2 та частка спільної власності у розмірі 410/23611 у просторах загального користування - все в межах населеного пункту Ліпно-над-Влтавою (Чеська Республіка).

Відповідно до ст. 4 договору про відступлення права вимоги, укладеного у грудні 2011 року між Іпотечним банком АТ та АТ Ретікулум Пауер, до останнього перейшло право вимоги зі всіма правами та обов'язками, приналежностями та забезпеченням, пов'язаними з даними вимогами і також зі всіма правами та обов'язками, які випливають з окремих договорів про надання іпотечних кредитів, зокрема, відповідно до п. 1.19 вказаного договору - право вимоги за договором № 3200/204369-01/08/01-001/00/R, укладеним 23 квітня 2008 року з відповідачем ОСОБА_7

Згідно з п. 8 кредитного договору, укладеного між ОСОБА_7 та Іпотечний банк АТ 23 квітня 2008 року, сторони домовились, що вирішення усіх спорів, які можуть виникнути на підставі кредитного договору, будуть вирішуватись відповідним судом Чеської Республіки за територіальною приналежністю Банку, що буде визначена відповідно до адреси, вказаної у торговому реєстрі на момент подання позову.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором станом на 23 липня 2013 року утворилася заборгованість у сумі 2 109 729,08 чеських крон, що еквівалентно 854 708 грн 21 коп., із розрахунку: 1 833 324,52 чеських крон - заборгованість за тілом кредиту; 76 022,19 чеських крон - заборгованість за відсотками; 200 382,37 чеських крон - неустойка.

Згідно із роз'ясненням президії Вищого господарського суду України від 31 травня 2002 року № 04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (959-12) , а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ за участю іноземного елемента, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право" (2709-15) .

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. У випадку обрання сторонами права, що підлягає застосуванню до змісту правовідносин, суд застосовує це право у вирішенні спору. При цьому за приписами частин третьої та четвертої статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" вибір права може бути здійснений щодо угоди (правочину) в цілому або її окремої частини. Вибір права щодо окремих частин угоди повинен бути явно вираженим.

Згідно зі статтею 32 цього ж Закону зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має з правочином найбільш тісний зв'язок.

Окремі колізійні норми можуть закріплюватися у двосторонніх міжнародних договорах про правову допомогу у цивільних справах.

У Розділі VI Закону України "Про міжнародне приватне право" (2709-15) визначено норми щодо договірних зобов'язань.

Зокрема, згідно зі статтею 43 зазначеного Закону сторони договору можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України. Відповідно до частини другої статті 44 цього ж Закону за відсутності згоди сторін про вибір права, що застосовується до договору, застосовується право, з яким договір найбільш тісно пов'язаний, вважається, наприклад, щодо договору про нерухоме майно - право держави, у якій це майно знаходиться, а якщо таке майно підлягає реєстрації, - право держави, де здійснена реєстрація; щодо договору, укладеного на аукціоні, за конкурсом або на біржі, - право держави, у якій проводиться аукціон, конкурс або знаходиться біржа.

Згідно зі статтею 509 ЦК України цивільно-правове зобов'язання - це правовідношення, в якому одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші та ін.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При з'ясуванні обставин, які випливають із зобов'язальних правовідносин за участю іноземного елемента, вирішальне значення має вибір права, яким регулюються ці правовідносини.

За винятком випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України, сторони договору за статтею 43 Закону України "Про міжнародне приватне право" згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Якщо сторони не досягнули згоди про вибір права, то відповідно до статті 44 Закону України "Про міжнародне приватне право" застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону.

Згідно зі статтею 32 цього ж Закону у разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Колізійні норми у сфері зобов'язального права містяться також у двосторонніх договорах про правову допомогу.

Відповідно до статті 48 Договору між Україною та Чеською Республікою "Про правову допомогу в цивільних справах" від 28 травня 2001 року, ратифікованого Законом України від 10 січня 2002 року № 2927-III (2927-14) , договірні правовідносини регулюється законодавством, яке обирається за згодою їхніх учасників, а за відсутності згоди - законодавством сторони, на території якої було укладено договір, за винятком договорів щодо нерухомого майна, де застосовується законодавство держави, на території якої знаходиться нерухомість. Форма договору регулюється законодавством тієї Договірної Сторони, яким регулюється і саме договірне зобов'язання. Справи з вирішення спорів, що виникають з договірних відносин, є компетентним вирішувати орган юстиції тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання, перебування чи знаходження відповідач або знаходиться спірне нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_7, тобто сторона, що повинна здійснювати виконання за договором про надання іпотечного кредиту, проживає за адресою: АДРЕСА_1, Україна, що за адміністративно-територіальним розподілом відноситься до Саксаганського району м. Кривого Рогу, а тому колегія суддів приходить до висновку, що Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу компетентний вирішувати даний спір за законодавством України.

Касаційна скарга не містить доводів на спростування вказаних висновків судів попередніх інстанцій, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судами не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 - відхилити.

Заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2015 року залишити без змін.