6-31711ск15 Про визнання відмови в призначенні страхових виплат незаконною та зобов'язання вчинити певні дії - 02.12.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання відмови в призначенні страхових виплат незаконною та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2015 року,

У липні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі (далі - ВВД ФСС НВВ ПЗ України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області).

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4, який за свого життя у період із липня 1989 року до 02 лютого 2004 року працював на різних посадах на шахті ім. Фрунзе Відкритого акціонерного товариства "Євраз Суха Балка" (далі - ВАТ "Євраз Суха Балка"). Тривала праця в умовах впливу шкідливих факторів викликала у нього захворювання на іоніотуберкульоз, сідеросілікоз першого ступеня, очагового туберкульозу верхньої долі правої легені, емфізему легенів першого ступеню, яке за результатами розслідування було визнано професійним захворюванням. Так, висновком експертної комісії Комунального закладу "Обласний центр медичної соціальної експертизи" департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - КЗ "ОЦМСЕ" ДОЗ Дніпропетровської ОДА) встановлено причинний зв'язок смерті чоловіка із професійним захворюванням, встановленим йому за життя. Але коли вона звернулася до ВВД ФСС НВВ ПЗ України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області із заявою про призначення та виплату їй страхового відшкодування у зв'язку зі смертю чоловіка, то їй було відмовлено. Такі дії відповідача вона вважає незаконними, тому просила суд визнати відмову у призначенні страхових виплат, викладену у листі від 22 січня 2014 року № 04/218, незаконною.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 січня 2015 року позов задоволено.

Визнано незаконною відмову ВВД ФСС НВВ ПЗ України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, викладену у листі від 22 січня 2014 року № 04/2128, у призначенні ОСОБА_3 виплат у зв'язку зі смертю чоловіка ОСОБА_4

Зобов'язано ВВД ФСС НВВ ПЗ України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області призначити ОСОБА_3 страхове відшкодування у зв'язку зі смертю чоловіка ОСОБА_4

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2015 року скасовано заочне рішення суду першої інстанції, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів, виходячи за межі доводів касаційної скарги згідно з ч. 3 ст. 335 ЦПК України, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Задовольняючи указаний позов, суд першої інстанції виходив із того, що дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні страхових виплат є незаконними, оскільки підстави, за яких відповідач фактично відмовив позивачу у призначенні страхових виплат, не передбачені ст. 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон) та п. 1.1 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 27 квітня 2007 року за № 24, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 червня 2007 року за № 715/13982 (z0715-07) (далі - Порядок).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3, апеляційний суд виходив із того, що передчасним є висновок суду першої інстанції про задоволення позову та визнання незаконною відмови ВВД ФСС НВВ ПЗ України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, викладеної у листі від 22 січня 2014 року № 04/2128, у призначенні ОСОБА_3 виплат у зв'язку зі смертю чоловіка ОСОБА_4, оскільки, як зазначив апеляційний суд, фактично розгляду страхової справи не відбулося, не проводилася перевірка відповідності інших документів, наданих позивачем, чинному законодавству, рішення щодо призначення чи відмови позивачу у призначенні страхових виплатах Фондом не приймалося. При цьому суд урахував, що позивач ОСОБА_3 до своєї заяви не додала документа, який би підтверджував, що померлий ОСОБА_4 на момент смерті працював або отримував страхові виплати, у зв'язку із чим листом відповідача від 22 січня 2014 року № 04/218 ОСОБА_3 повернуто подані нею документи без виконання.

Оскільки починаючи з 01 жовтня 2007 року ОСОБА_4 не проходив переосвідоцтва (відсутня довідка МСЕК про визначення ступеня втрати працездатності) та після закінчення трьох років був знятий з обліку згідно з постановою від 17 листопада 2011 року про припинення останньому виплат із 01 жовтня 2007 року у зв'язку із закінченням терміну дії довідки МСЕК та зняття останнього з обліку, тому апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 автоматично втратив право на страхові виплати.

Разом із тим апеляційний суд виходив із того, що згідно з довідкою, поданою до суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 отримував страхові виплати на день смерті у розмірі 0,00 грн, відповідно, його заробітна плата дорівнює 0,00 грн, як перерахована зі страхових виплат на день смерті, так і можлива фактична, а також вважав відсутніми підстави розраховувати страхову виплату або заробіток померлого ОСОБА_4 станом на 01 жовтня 2007 року.

На спростування доводів позивача про застосування до спірних правовідносин ст. 37 вищевказаного Закону апеляційний суд зазначив, що ця норма регулює правовідносини між Фондом та застрахованою особою, у той час як позивач не є застрахованою особою.

Однак із вказаними висновками погодитися не можна виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з нормами ЦПК України (1618-15) спосіб судового захисту та підставу й предмет позову визначає позивач.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

За змістом ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтями 2, 17 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів суб'єктів права у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування при здійсненні ними владних управлінських функцій; компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органами державної влади, органам місцевого самоврядування, їхньою посадовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно й прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Критеріями розмежування справи цивільного судочинства від справи адміністративного судочинства є одночасно: суб'єктивний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Згідно зі ст. 3 вищевказаного Закону держава гарантує усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Відповідно до ст. 15 Закону страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків, який згідно зі ст. 21 Закону у разі настання страхового випадку зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому, зокрема, одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.

За змістом ст. 13 Закону страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 21 зазначеного Закону в разі настання страхового випадку, а таким на підставі ст. ст. 13 та 14 цього Закону є смерть застрахованого унаслідок професійного захворювання, Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, страхові виплати. Перелік грошових сум страхових виплат на відшкодування такої шкоди міститься в п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону. До грошових сум, які в разі смерті застрахованого працівника підлягають виплаті особам, що перебували на його утриманні, Законом віднесено одноразову допомогу, пенсію у зв'язку з втратою годувальника та відшкодування вартості пов'язаних з похованням ритуальних послуг (підп. "б", "д" п. 1; п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону).

Слід зазначити, що згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 14 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" (v0008760-13) (в редакції постанови Вищого адміністративного суду від 22 травня 2015 року № 6 (v0006760-15) ), з огляду на те, що Фонд соціального страхування України наділений контролюючими функціями та правом видання обов'язкових для страхувальників актів, спори за його участі та участі його робочих органів розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

Однак, переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд усупереч вимогам ст. ст. 303, 304, 309, 316 ЦПК України не звернув достатньої уваги на зміст і підстави позову, у зв'язку із чим ретельно не дослідив питання про те, чи можуть позовні вимоги про визнання незаконною відмови ВВД ФСС НВВ ПЗ України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, викладеної у листі від 22 січня 2014 року № 04/2128, у призначенні ОСОБА_3 виплат у зв'язку зі смертю чоловіка ОСОБА_4, а також зобов'язання ВВД ФСС НВВ ПЗ України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області призначити ОСОБА_3 страхове відшкодування у зв'язку зі смертю чоловіка ОСОБА_4, розглядатися у порядку цивільного судочинства, чим допустив порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 338 ЦПК України.