Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Касьяна О.П.,

суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П., Остапчука Д.О., Савченко В.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Пастарнак Ірина Йосипівна, реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, про переведення прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу, за касаційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2015 року,

У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про переведення прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 при укладенні договору купівлі-продажу нежилого приміщення АДРЕСА_1 порушила норми чинного законодавства, оскільки не повідомила його як орендаря вказаного приміщення щодо його продажу, порушивши його переважне право на придбання спірного приміщення.

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2015 року, позов задоволено.

Переведено на ОСОБА_1 права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу нежилого приміщення АДРЕСА_1, укладеного 04 квітня 2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3

Скасовано рішення приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Пастарнак І.Й. щодо державної реєстрації права власності на вказане нежиле приміщення.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму вартості зазначеного нежилого приміщення в розмірі 110 700 грн.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежиле приміщення ІІІ, що розташоване по АДРЕСА_1

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційних скаргах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять ухвалені у справі судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи спір й задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що позивача було позбавлено можливості реалізувати своє переважне право на придбання спірного нежилого приміщення.

Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції, зазначивши про відповідність рішення суду вимогам матеріального та процесуального права.

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції повністю погодитися не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам ухвала суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідає.

Судами установлено, що ОСОБА_2 на праві власності належало нежиле приміщення, магазину і складу ІІІ, загальною площею 139 кв. м, що розташоване по АДРЕСА_1

18 серпня 2011 року між фізичною особою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір оренди вказаного нежилого приміщення.

04 квітня 2013 року між ОСОБА_2, від імені якої за довіреністю діяв ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу спірного нежилого приміщення.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 761 ЦК Українипередбачено, що право передання у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Судами достовірно встановлено, що між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір оренди нежилого приміщення.

Відповідно до ч. 2 ст. 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Отже, можливість реалізації зазначеного права наймачем шляхом укладення договору купівлі-продажу з наймодавцем на добровільних засадах і за спільною згодою прямо залежить від належного виконання обов'язку щодо своєчасної й повної сплати в даному випадку орендної плати, та виконання наймодавцем обов'язку повідомити про свій намір і про умови продажу.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 зазначала про обізнаність позивача щодо її наміру продати спірне приміщення, про що свідчить видана нею на ім'я ОСОБА_1 довіреність на продаж цього приміщення, на підставі якої позивач уклав попередній договір купівлі-продажу з ОСОБА_8 Крім того відповідач посилалася на невиконання ОСОБА_1 обов'язку щодо сплати орендної плати.

Апеляційний суд перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції на порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 303, 315 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув, не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення спору, заперечень відповідача щодо неналежного виконання позивачем зобов'язань за договором оренди та його обізнаності про продаж спірної нерухомості належним чином не перевірив, й відповідно не визначився з наявністю чи відсутністю у ОСОБА_1 переважного права на придбання орендованого майна, а відтак дійшов передчасних висновків про відповідність рішення суду вимогам матеріального та процесуального права та відсутності підстав для його скасування.

Крім того, у порушення вимог ч. 4 ст. 338 ЦПК України суд апеляційної інстанції не врахував висновки й мотиви суду касаційної інстанції, за яких було скасовано попереднє рішення, які є обов'язкові при новому розгляді справи.

Ураховуючи те, що фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлені, судова ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК Українищодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скаргиОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2015 року скасувати, справу передати на новий апеляційний розгляд.

ухвала оскарженню не підлягає.