748/2431/15-ц Про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради про надання земельної ділянки у власність, визнання недійсним свідоцтва про право власності на землю, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки - 19.10.2016 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора Чернігівської області до Киселівської сільської ради Чернігівського району, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Департамент культури і туризму, національностей та релігії Чернігівської обласної державної адміністрації, Чернігівське районне управління юстиції, приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Скрипка Олена Олексіївна, про визнання незаконними та скасування рішень Киселівської сільської ради Чернігівського району, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання недійсним договору дарування за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 листопада 2015 року (з урахуванням виправлених описок) та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області,

У серпні 2015 року заступник прокурора Чернігівської області звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що рішенням Киселівської сільської ради від 2 жовтня 2009 року ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,14 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1. На підставі вказаного рішення ПП "Аксіома" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідачу площею 0,14 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1. Рішенням Киселівської сільської ради від 7 лютого 2014 року погоджено вказаний проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,14 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за вищевказаною адресою. У подальшому ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 21 березня 2014 року відчужила вказану земельну ділянку ОСОБА_4, за яким на даний час зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку. Земельна ділянка площею 0,14 га в АДРЕСА_1 належить до земель історико-культурного призначення, оскільки розташована у межах пам'ятки археології, а саме, поселення ІІ тис. до н.е., а тому не може бути передана у приватну власність без попереднього археологічного дослідження. Договір дарування земельної ділянки, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з урахуванням положень ч. 1 ст. 203 ЦК України, є недійсним.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 листопада 2015 року (з урахуванням виправлених описок), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 1 березня 2016 року, позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано пункт 1 рішення 22 сесії 15 скликання Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 2 жовтня 2009 року про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,14 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 Чернігівського району Чернігівської області. Визнано незаконним та скасовано рішення 23 сесії 6 скликання Киселівської сільської ради Чернігівського району та області від 7 лютого 2014 року про погодження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,14 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 в адміністративних межах Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 4 березня 2014 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 права власності на спірну земельну ділянку. Визнано недійсним договір дарування вищевказаної земельної ділянки, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 У решті позову відмовлено. Вирішено питання про судовий збір.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 24 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 10 травня 2016 року, внесено виправлення в текст рішення Чернігівського районного суду від 26 листопада 2015 року, якою визнано вважати правильним, що кадастровий номер земельної ділянки площею 0,1400 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка належить ОСОБА_3 НОМЕР_1.

У касаційних скаргах ОСОБА_3 просить скасувати вищевказані судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-МІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що спірна земельна ділянка належить до категорії земель історико-культурного призначення, органом місцевого самоврядування зміна цільового призначення вказаної земельної ділянки не проведена. Договір дарування визнано недійсним на підставі ст. 203 ЦК України.

Оскільки прокурором доведено знаходження спірної земельної ділянки в межах археологічної пам'ятки місцевого значення, рішення Киселівської сільської ради Чернігівської області від 2 жовтня 2009 року та від 7 лютого 2014 року суперечать чинному законодавству, а, відтак, вони мають бути визнані незаконними та скасовані.

Проте повністю з такими висновками судів погодитись не можна з огляду на наступне.

Судами встановлено, що рішенням Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 2 жовтня 2009 року ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,14 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1.

Рішенням Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області двадцять третьої сесії шостого скликання від 7 лютого 2014 року передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,14 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель комунальної власності, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 а в адміністративних межах Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

Реєстраційною службою Чернігівського районного управління юстиції Чернігівської області від 4 березня 2014 року ОСОБА_6 видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 0,14 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

21 березня 2014 року за договором дарування, ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 0,14 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1

Згідно схеми розміщення земельної ділянки, наданої комунальним закладом "Чернігівський науково-методичний центр охорони культурної спадщини" земельна ділянка, що передається у власність ОСОБА_3 позначена на старій околиці с. Кобиляки Чернігівського району Чернігівської області.

Так, ОСОБА_3 керівництвом Держземагенства у Чернігівському районі Чернігівської області та керівництвом відділу містобудування та архітектури райдержадміністрації було погоджено технічну документацію на відведення спірної земельної ділянки із земель житлової та громадянської забудови.

На схемі розташування земельної ділянки з проектної документації ОСОБА_3, що складена спеціалістом ПП "Аксіома", спірна земельна ділянка розташована в іншому місці і не потрапляє у межі зони археологічної пам'ятки.

Згідно зі звітом про незалежну грошову оцінку об'єкта культурної спадщини спірна земельна ділянка, надана у власність ОСОБА_3 згідно державного акту на право приватної власності на землю є пам'яткою археології місцевого значення. Жодна з пам'яток археології національного значення, розташованих в Чернігівській області, не мають визначених меж та територій.

18 листопада 2013 року між відділом культури і туризму Чернігівської районної державної адміністрації та Киселівською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області укладено охоронний договір № 2763 на пам'ятку археологічної спадщини поселення ІІ тис. до н.е.

Вважаючи спірну земельну ділянку такою, що знаходиться в межах археологічної зони, суди послались на оригінал паспорту пам'ятки історії та культури СРСР, наданий Департаментом культури і туризму, національностей та релігії Чернігівської обласної державної адміністрації.

При цьому суди не звернули увагу на те, що вказаний доказ містить незавірені виправлення та дописки, не дали оцінку тому, чи є цей доказ належним у розумінні ст. ст. 58, 164 ЦПК України.

Крім того, з 2009 року ОСОБА_3, а в подальшому ОСОБА_4 було двічі проведено державну реєстрацію спірної земельної ділянки, а на підставі рішення Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 7 лютого 2014 року керівництвом Держземагенства у Чернігівському районі Чернігівської області та керівництвом відділу містобудування та архітектури райдержадміністрації ОСОБА_3 надано відповідний дозвіл на будівництво згідно затвердженого будівельного паспорту. При цьому жодної відмови у проведенні будівництва на спірній земельній ділянці ОСОБА_6 не отримано. Отже, висновки судів про те, що спірна земельна ділянка має історичну цінність для держави є передчасними.

Разом із тим, згідно з висновок Держземагенства містить чітке визначення цільового призначення спірної земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою вул. річна 3 а.

Суди наведене залишили поза увагою, не дали оцінку тому, чи з урахуванням вказаного висновку спірна земельна ділянка відноситься до земель історико-культурного значення.

Також не можна повністю погодитись з висновками судів щодо визнання недійсними договору дарування спірної земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та державного акту про право власності на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно зі ст. 330 ЦК України майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Право особи, яка вважає себе власником майна, не підлягає захистові шляхом задоволення позову до чергового добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого ст. ст. 215, 216 ЦК України. Норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року № 6-95цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Суди зазначене не врахували, не взяли до уваги те, що заступник прокурора м. Чернігова не був стороною договору дарування від 21 березня 2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який прокурор оспорив.

За таких обставин, у порушення вимог ст. ст. 212- 214, 315 ЦПК України суди на зазначені положення закону уваги не звернули, не перевірили доводів сторін як на підтвердження так і на заперечення позову, не визначились з правовим статусом спірної земельної ділянки, що є істотною обставиною у справі, та дійшли до передчасного висновку про задоволення позову.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлено, їх судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.