Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,

Хопти С.Ф., ЧерненкоВ.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", товариства з обмеженою відповідальністю "А-Кваттро" про відшкодування шкоди за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 19 серпня 2015 року,

У березні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 25 вересня 2013 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля "Hyndai Getz", реєстраційний номер НОМЕР_1, під її керуванням та автомобіля "VolkswagenLT", реєстрацій номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, цивільно-правова відповідальність якого буда застрахована товариством з обмеженою відповідальністю "А-Кватро" (далі - ТОВ "А-Кваттро") у приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "ТАС" (далі - ПрАТ "СК "ТАС"). Постановою Ужгородського міськрайонного суду від 6 листопада 2013 року ОСОБА_5, визнано винним у вчиненні ДТП. На підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик виплатив їй страхове відшкодування у розмірі 13 588 грн 55 коп.

Оскільки відновлювальний ремонт автомобіля становив 20 066 грн, позивачка просила стягнути з відповідачів на її користь різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 6 478 грн.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 травня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "А-Кваттро" на користь ОСОБА_3 6 478 грн в якості невиплаченої різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 19 серпня 2015 року рішення міськрайонного суду в частині задоволення позову ОСОБА_3 до ТОВ "А-Кваттро" та розподілу судових витрат скасовано й ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні її позову до ТОВ "А-Кваттро" відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати й залишити без змін рішення міськрайонного суду.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частково задовольняючи позовні вимоги та стягуючи шкоду з ТОВ "А-Кваттро", суд першої інстанції, виходив із того, що страховик своє зобов'язання виконав, а різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою має відшкодувати саме страхувальник автомобіля, водій якого винен у ДТП.

Скасовуючи рішення та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд, виходив із того, що різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою не перевищує ліміт відповідальності страховика, а тому підстав застосування ст. 1194 ЦК України немає. Також зазначив про те, що рішення суду в частині вимог до ПрАТ "СК "ТАС" в апеляційному порядку не оскаржено, тому в цій частині рішення суду першої інстанції не переглядалось.

Проте повністю погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що 25 вересня 2013 року сталася ДТП за участю автомобіля "HyndaiGetz", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля "VolkswagenLT", реєстрацій номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, цивільно-правова відповідальність якого буда застрахована ТОВ "А-Кваттро" у ПрАТ "СК "ТАС".

Постановою Ужгородського міськрайонного суду від 6 листопада 2013 року водія автомобіля "VolkswagenLT" ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за договором страхування, укладеного між ПрАТ "СК "ТАС" та ТОВ "А-Кваттро", яке виступило страхувальником, страховик зобов'язався у разі настання страхового випадку за участю автомобіля "VolkswagenLT" і внаслідок якого настає цивільно-правова відповідальність особи, відшкодувати шкоду у розмірі 50 тис. грн.

ПрАТ "СК "ТАС" 10 лютого 2014 року відшкодувало ОСОБА_3 шкоду у розмірі 13 588 грн 55 коп., яка визначена відповідно до звіту фізичної особи-підприємця від 30 жовтня 2013 року.

Судом також встановлено і сторонами не заперечувалось, що згідно з наданими відповідачкою доказами відновлювальний ремонт її автомобіля становив 20 066 грн.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Крім того, у п. 16 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" (v0004740-13) судам роз'яснено, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У порушення наведених вище норм матеріального права та вимог ст. ст. 212- 214, 303, 316 ЦПК України апеляційний суд не звернув уваги на те, що страховик виплатив позивачці страхове відшкодування, розмір якого хоча і не перевищує ліміт відповідальності, проте визначено відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) та умов договору страхування, а тому у зв'язку з недостатністю страхової виплати повного відшкодування завданої позивачці шкоди, суд не дав належної правової оцінки тому, чому різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням не повинен виплачувати страхувальник, яким є ТОВ "А-Кваттро".

За таких обставин, коли фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не встановлені, рішення апеляційного суду не може вважатись законним й обґрунтованим, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягаєскасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційноїінстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 19 серпня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

ухвала оскарженню не підлягає.