Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Колодійчука В.М.,

суддів: Висоцької В.С., Кафідової О.В.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Південне", Білгород-Дністровської міської ради про визнання права користування жилим приміщенням, за касаційною скаргою Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 грудня 2012 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 06 серпня 2013 року,

У серпні 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду із указаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_4, проживала в отриманій її чоловіком як військовослужбовцем квартирі АДРЕСА_1. 17 серпня 2004 року шлюб між ними було розірвано, колишній чоловік був переведений на нове місце служби до м. Одеси, де отримав нову квартиру, а вона залишилась проживати у спірній. Зазначала, що нею вчасно сплачуються всі комунальні послуги, проводиться поточний ремонт кімнат. У зв'язку із чим, керуючись положеннями ст. 344 ЦК України, ст. ст. 61, 63- 65, 106 ЖК УРСР, просила визнати за нею право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 грудня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 06 серпня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано її такою, що має право користуватися житловою площею кімнати № 1 у квартирі АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району (далі - Білгород-Дністровська КЕЧ району), яка не брала участі у справі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, міськрайонний суд виходив з того, що між позивачем та Білгород-Дністровською міською радою договір найму житлового приміщення не укладався, ордер на спірне житлове приміщення не видавався. Крім того, ОСОБА_3 вже не є членом сім'ї військовослужбовця, у зв'язку із чим позов заявлено безпідставно.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позов, виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки ОСОБА_3 як член сім'ї наймача набула права користування спірним жилим приміщенням та на даний момент його не втратила, а тому згідно зі ст. 106 ЖК Української РСР вправі ставити питання про визнання її наймачем.

Проте погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що ОСОБА_3 перебувала у шлюбі з ОСОБА_4, якому у зв'язку з проходженням військової служби було надано житло у вигляді кімнати № 1 у квартирі АДРЕСА_1 на сім'ю з двох чоловік: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які вселилися та зареєструвалися за зазначеною адресою.

17 серпня 2004 року шлюб між ними було розірвано, після чого ОСОБА_4 уклав шлюб з ОСОБА_5

07 липня 2006 року ОСОБА_4 отримав жиле приміщення на сім'ю із чотирьох чоловік за новим місцем служби у м. Одесі, де і проживає на даний час, а ОСОБА_3 залишилась проживати у кімнаті № 1 у квартирі АДРЕСА_1.

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 19 червня 1997 року № 680 другий під'їзд зазначеного будинку було зареєстровано в якості гуртожитку для малих сімей та вказано, що зазначені квартири в гуртожитку для малих сімей заселяти за службовими ордерами Білгород-Дністровської КЕЧ району (а. с. 4).

Рішенням Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 08 грудня 2005 року № 806 житловий будинок АДРЕСА_1 переданий на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Південне" (далі - ОСББ "Південне").

Таким чином, судами не перевірено, чи має спірна квартира статус службового приміщення у вигляді гуртожитку для малих сімей, оскільки вказане рішення не скасоване та є чинним. Також відсутні відомості, хто є власником житлового будинку, та не підтверджено статус цього будинку.

Крім того, у порушення ст. 130 ЦПК України суд першої інстанції не вирішив питання про залучення до участі у справі Білгород-Дністровської КЕЧ району, яка видавала службові ордери на вселення у квартири, розташовані в житловому будинку АДРЕСА_1.

Так, згідно із ч. 2 ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України" Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, військових

навчальних закладів, установ та організацій, до яких відносяться, зокрема Білгород-Дністровський гарнізон, військова частина А 3955, на які покладено функцію обліку житлової площі з фондів Міністерства оборони України.

Враховуючи те, що порушення судами норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району задовольнити.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 грудня 2012 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 06 серпня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

ухвала оскарженню не підлягає.