Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,

Хопти С.Ф., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 2 вересня 2015 року,

У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що він з 12 липня 1994 року перебував з ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Тисменицького районного суду від 22 червня 2009 року та 28 липня 2011 року було зареєстровано розірвання шлюбу. У 2000 році ОСОБА_5 подарувала відповідачу незакінчений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1, процент готовності якого складав 72 %. Зазначав, що за час шлюбу він разом із дружиною за спільні грошові кошти здійснювали будівництво будинку. Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації проведено технічну інвентаризацію зазначеного будинку та 22 травня 2006 року виготовлено технічний паспорт на нього, що підтверджує законність будівництва та 100 % його готовності. У зв'язку з тим, що житловий будинок не був своєчасно зданий в експлуатацію, вони не оформили право власності на нього.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд визнати 28/100 часток незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя, провести його поділ, виділивши йому у власність приміщення, які б відповідали 14/100 часткам в цьому майні.

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 26 січня 2015 року з урахуванням ухвали цього ж суду від 5 лютого 2015 року про усунення описки у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 2 вересня 2015 року рішення та ухвалу суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано частку 28/100 незавершеного будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя.

Виділено у власність ОСОБА_3 частину незавершеного будівництва житлового будинку, а саме: 1-2 (частина) - кухню, площею 6,12 кв. м, вартістю 28 294 грн 14 коп.; 1-3 - житлову кімнату, площею 15,2 кв. м, вартістю 70 273 грн 02 коп., а всього 21,32 кв. м, вартістю 98 567 грн 16 коп., що становить 20,74 % від загальної вартості будинку згідно з четвертим варіантом (додаток № 4 - зелений колір) висновку судової будівельно-технічної експертизи № 3/07/15 від 15 липня 2015 року.

Зобов'язано ОСОБА_3: встановити перегородку в приміщенні 1-2 (кухні); здійснити прибудову тамбура до будинку згідно зі схемою додатку № 4 до висновку, а після зведення тамбура віконний проріз у приміщенні 3 (житлової кімнати) переобладнати під дверний; провести підведення комунікацій (світло, вода, газ) згідно зі схематичним відображенням на схемі в додатку № 4 до висновку на аркушах 2,3,4.

Для ізольованого користування холодною водою у існуючому колодязі встановити насос, прокласти в землі на глибині 0,7-0,9 м. водопровідну трубу і здійснити ввід водопроводу до будинку згідно зі схемою в додатку № 4. В т. 1 - здійснити роботи по відрізанню від існуючої водопровідної мережі будинку. Водопровідну трубу від т. 1 до т. 2 довжиною 3,5 м демонтувати (додаток № 4, арк. 3).

Для ізольованого користування газопостачанням здійснити ввід газової труби від т. 1 згідно зі схемою в додатку № 4. На вводі в будинку встановити газовий лічильник (додаток 4 арк. 4 ).

Частину мережі від існуючої електромережі залишити в існуючому вигляді (до встановленого у приміщенні 1-1 (коридору) лічильника.

Провести нову електромережу із вводом у т. 2 (приміщення 1-2) та встановити електролічильник (додаток № 4, арк. 2).

Виділено ОСОБА_4у власність частину незавершеного будівництвом житлового будинку, а саме: 1-1 - коридор, площею 5,4 кв. м, вартістю 24 965 грн 41 коп.; 1-2 (частина) - кухню, площею 4,08 кв. м, вартістю 18 862 грн 75 коп.; 1-4- житлову кімнату, площею 28,0 кв. м, вартістю 129 450 грн 31 коп.; 1-5 - житлову кімнату, площею 11,9 кв. м, вартістю 55 016 грн 38 коп., 1-6 - житлову кімнату, площею 15,2 кв. м, вартістю 70 273 грн 02 коп., 1-7 - кладовка, площею 6,4 кв. м, вартістю 29 588 грн 64 коп., всього по надземному поверху 78,2 кв. м, вартістю328 156 грн 53 коп., по підвалу - 10,5 кв. м, вартістю 11 488 грн 70 коп., а всього по будинку 88,7 кв. м, вартістю 339 645 грн 23 коп., що становить 79,26 % від вартості всього будинку згідно з додатком № 4 (жовтий колір) висновку судової будівельної експертизи № 3/07/15 від 15 липня 2015 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 37 217 грн 43 коп. грошової компенсації за відхилення від ідеальної частки. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що спірне майно є самочинним будівництвом, тому згідно зі ст. ст. 364, 367 ЦК України не може бути предметом поділу (виділу).

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, виходив із того, що незавершений будівництвом спірний житловий будинок не є самочинним будівництвом, тому є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та може бути предметом поділу. При цьому суд поділив будинок згідно з четвертим варіантом висновку судової будівельно-технічної експертизи від 15 липня 2015 року, згідно з яким має місце відступлення від рівності часток подружжя.

Проте погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна, тому що суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону рішенняапеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 12 липня 1994 року. Рішенням Тисменицького районного суду від 22 червня 2009 року шлюб між ними розірвано.

Відповідно до договорів дарування незакінченого будівництвом будинку від 28 березня 2000 року та від 25 липня 2000 року мати відповідача - ОСОБА_5, подарувала ОСОБА_4 незакінчений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1

За час шлюбу сторони здійснювали будівництво будинку. Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації проведено технічну інвентаризацію зазначеного будинку та 22 травня 2006 року виготовлено технічний паспорт на нього, що підтверджує законність будівництва та 100 % його готовності.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 15 липня 2015 року № 3/07/15 запропоновано чотири варіанти поділу житлового будинку. Для цього експертом запропоновано виконати роботи по переобладнанню та переплануванню в будинку.

Для здійснення переобладнання й перепланування в будинку потрібно отримати дозвіл виконавчого комітету місцевої ради та узгоджень із компетентними органами, що передбачено ст. 152 ЖК УРСР.

У пунктах 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" (v0007700-91) судам роз'яснено, що при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він проводиться при наявності дозволу на це виконкому місцевої Ради (ст. 152 ЖК УРСР). Якщо сторона оспорює рішення виконкому щодо дозволу на переобладнання та перепланування і воно є необґрунтованим, суд може не погодитись з ним, мотивуючи це в рішенні.

Отже, згода органу державної влади на заплановані переобладнання та перепланування згідно з висновком експертизи повинні бути отримані до ухвалення рішення суду, а не після його ухвалення, оскільки така згода є однією з умов для вирішення та задоволення позову про поділ будинку в натурі.

Вирішуючи спір, апеляційний суд зазначених вимог закону не врахував, у порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 316 ЦПК України не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, доводів сторін не перевірив, не дав їм належної правової оцінки та дійшов передчасного висновку про часткове задоволення позову.

Разом з тим доводи касаційної скарги про поділ судом самочинно побудованого будинку є безпідставними, оскільки апеляційний суд виходив із того, що незавершене будівництво не є самочинним і визнав, що цей будинок є об'єктом спільної сумісної власності подружжя на підставі ст. 60 СК України.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 червня 2012 року № 6-56цс12, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухваленого рішення з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнитичастково.

Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 2 вересня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

ухвала оскарженню не підлягає.