Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М.,

Нагорняка В.А., Писаної Т.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" на рішення Високопільського районного суду Херсонської області від 17 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 21 липня 2015 року,

У жовтні 2014 року публічне акціонерне товариство "акцент-Банк" (далі - ПАТ "Акцент-Банк") звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до умов укладеного договору від 22 квітня 2008 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 6 738 грн 55 коп., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Посилаючись на те, що позичальник не виконує свої зобов'язання щодо повернення кредиту, у зв'язку із чим станом на 22 серпня 2014 року має заборгованість в розмірі 43 068 грн, які позивач просив суд стягнути з відповідача на користь банку та судові витрати.

Рішенням Високопільського районного суду Херсонської області від 17 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 21 липня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Акцент-Банк" просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивач у суді не довів факт того, що кредитний договір було укладено з ОСОБА_3, а не із сторонньою особою, та отримання відповідачем кредитних коштів, що у свою чергу виключає відповідальність останньої за зобов'язаннями по поверненню кредиту.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами, що відповідно до умов кредитного договору від 22 квітня 2008 року ПАТ "Акцент-Банк" надало ОСОБА_3 кредит у сумі 6 783 грн на строк з 22 квітня 2008 року по 21 квітня 2010 року включно, з умовами сплати за користування кредитом відсотків у розмірі 1,0% на місяць, на суму залишку заборгованості по кредиту, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 80,86 грн, єдиноразової винагороди в розмірі 1 080 грн. ОСОБА_3 у свою чергу зобов'язалась повернути кредит, сплатити відсотки, винагороди, комісії в зазначені в Заяві та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") ("Стандарт") (а.с. 5-12).

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість за кредитним договором від 22 квітня 2008 року станом на 22 серпня 2014 року становить 43 068 грн, з яких: 6 738 грн 55 коп. - заборгованість за кредитом, 856 грн 60 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1 617 грн 20 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 31 328 грн 60 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 500 грн - штраф (фіксована частина), 2 027 грн 05 коп. - штраф (процентна складова) (а.с. 4).

ОСОБА_3 заперечуючи проти позову, указувала на те, що кредитний договір з банком не укладала та кошти за ним не отримувала (а.с. 47).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 зверталась до органів міліції про отримання паспорту у зв'язку з його втратою та отримала новий паспорт 27 серпня 2008 року (а.с. 13, 46, 48).

За заявою ОСОБА_4 було порушено кримінальне провадження від 16 грудня 2014 року за ч. 1 ст. 190 КК України про те, що невстановлена особа 22 квітня 2008 року, шляхом використання паспорту на ім'я - ОСОБА_3, отримала кредит в ПАТ "Акцент-Банк", у зв'язку із чим виникла заборгованість по кредиту на суму 43 068 грн. Станом на час розгляду зазначеної справи вирок за скоєння злочину, передбаченого ст. 190 КК України не ухвалювався.

Відповідно до положень ст. 204 ЦК України, якою встановлена презумпція правомірності правочину, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Встановлено, що ОСОБА_3 умов кредитного договору, який є чинним, не виконала і законних підстав для його невиконання у неї немає, а тому у суду не було підстав для відмови в стягненні з неї заборгованості.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення суми боргу за невиконаним кредитним договором, ПАТ "Акцент-Банк" зазначив, що ОСОБА_3 має заборгованість за кредитом, заборгованість по відсотках, штраф за невиконання зобов'язань за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України, п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин").

У порушення вимог ст. ст. 212- 214, 316 ЦПК України суди на зазначені положення закону уваги не звернули, доводи та заперечення сторін не перевірили, фактичних обставин справи не з'ясували, не послались у рішенні на обставин і докази, які подані сторонами. Висновок суду про не укладення договору боржником з банком ґрунтується на припущеннях, оскільки кредитором надані відповідні докази щодо укладення кредитного договору та отримання сум за договором, у той час як позивачка заперечувала проти такого укладення тільки з огляду на порушене за її заявою кримінальне провадження від 16 грудня 2014 року.

Оскільки суди на вищевикладені обставини уваги не звернули, не врахували норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановили обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, згідно ч. 2 ст. 338 ЦПК України ухвалені по справі рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" задовольнити.

Рішення Високопільського районного суду Херсонської області від 17 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 21 липня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

ухвала оскарженню не підлягає.