Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Євтушенко О.І., КузнєцоваВ.О., Мостової Г.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення авансу та відшкодування моральної шкоди,

за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 18 травня 2016 року,

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення авансу та відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 17 серпня 2015 року між сторонами було погоджено про купівлю-продаж будинку АДРЕСА_1. Цього ж дня ОСОБА_4 передав ОСОБА_5 авансовий платіж в розмірі 3 000 дол. США. На підтвердження отримання вказаних коштів

ОСОБА_5 було складено і передано ОСОБА_4 відповідну розписку. ОСОБА_4 вказував, що в подальшому між сторонами угода купівлі-продажу будинку не укладалась, а тому вважав, що передані в рахунок авансу кошти підлягають поверненню. Однак, відповідач на його звернення кошти не повертає, внаслідок чого позивачу завдано моральної шкоди. Ураховуючи наведене, ОСОБА_4 просив стягнути з відповідача авансовий платіж в розмірі 3 000 дол. США, що еквівалентно 68 700 грн., а також моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

У подальшому ОСОБА_4 уточнив позовні вимоги та остаточно просив стягнути з ОСОБА_5 авансовий платіж в розмірі 3 000 дол. США по офіційному курсу на день ухвалення судового рішення та стягнути з ОСОБА_5 завдану моральну шкоду, яку ОСОБА_4 оцінює в 10 000 грн.

Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 сплачений аванс у розмірі 81 060 грн та судовий збір в розмірі 647 грн 40 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 18 травня

2016 року рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із доведеності заявлених позовних вимог.

Судами встановлено, що в серпні 2015 року сторони домовились про купівлю-продаж будинку АДРЕСА_1. Того ж дня, 17 серпня 2016 року, ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_5 отримала грошові кошти в розмірі 3 000 дол. США в якості завдатку за вказаний будинок, про що ОСОБА_5 було складено відповідну розписку, підпис на якій не оспорюється, оригінал розписки знаходився у позивача і надано суду на підтвердження факту передачі вказаної суми як авансу в рахунок оплати за будинок та обґрунтування своїх позовних вимог про стягнення цих коштів з відповідача.

За згодою відповідача у вказаний будинок вселився син позивача і деякий час там проживав зі своєю сім'єю.

Договір купівлі-продажу будинку, про укладення якого домовлялися сторони не був укладений, син позивача виселився з будинку, проте отримані кошти в розмірі 3 000 дол. США відповідач позивачеві не повернула.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу.

Оскільки договір купівлі-продажу будинку, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами у справі укладений не був, а сторони лише домовилися укласти такий договір в майбутньому, передана позивачем відповідачу грошова сума є авансом, який підлягає поверненню позивачу.

Вказаний висновок суду першої та апеляційної інстанцій узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 13 лютого 2013 року № 6-176цс13 від 13 лютого 2013 року, яка відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні таких норм права.

Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів (ст. 212 ЦПК України) встановив, що договір купівлі-продажу будинку, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами у справі укладений не був, сторони лише домовилися укласти такий договір в майбутньому, а тому висновок суду про те, що передана позивачем відповідачу грошова сума є авансом, в розумінні положень ст. ст. 546, 570 ЦК України, підлягає поверненню позивачу є правильним та узгоджується з позицією Верховного Суду України висловленою в постанові від 13 лютого 2013 року справа № 6-176цс13, що відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні таких норм права.

Доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій вийшли з межі позовних вимог спростовуються матеріалами справи (а. с. 65-67).

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 18 травня 2016 року, тому що судові рішення законні та обґрунтовані.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 18 травня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення авансу та відшкодування моральної шкоди залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.