Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ступак О.В., Леванчука А.О., Маляренка А.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення суми боргу за договором позики та 3% річних, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 15 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 29 березня 2016 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 03 березня 2013 року між сторонами у письмовій формі було укладено договір позики, відповідно до якого він надав відповідачу грошові кошти в розмірі 18 тис. доларів США строком до 01 січня 2014 року, проте до теперішнього часу останній борг не повернув. Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_4 просив стягнути з відповідача на свою користь борг у розмірі 400 578 грн 97 коп., що еквівалентно 18 тис. доларів США, та відповідно до ст. 625 ЦК України 3 % річних за період із 01 січня 2014 року до 14 квітня 2014 року.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 15 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 29 березня 2016 року, позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 400 578 грн 97 коп. боргу та 3 % річних за період із 01 січня 2014 року до 14 квітня 2014 року в сумі 3 511 грн 08 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі і надавши їм належну оцінку відповідно до вимог ст. ст. 10, 60, 61, 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення суми боргу з відповідача та 3 % річних від простроченої суми боргу.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України перевірив доводи апеляційної скарги та спростував їх відповідними висновками, в результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам ст. 315 ЦПК України.

Наведені в касаційній скарзі доводи про порушення судом Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (1669-18) , ст. ст. 10, 60 ЦПК України, оскільки суд не з'ясував усіх обставин справи та не надав належної оцінки наявним у справі доказам, висновків суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії касаційного перегляду справи не передбачено.

Зокрема, доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності відповідача, чим порушив зазначені норми процесуального права, на правильність висновків суду не впливають, ураховуючи, що згідно з матеріалами справи заявник був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, тому в апеляційного суду станом на час ухвалення рішення були наявні підстави розглянути справу за його відсутності.

Отже, судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України вони підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 15 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 29 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.