Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Висоцької В.С., Кафідової О.В., Умнової О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства "Павлограджитлосервіс" Павлоградської міської ради до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за оплату з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від

29 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 травня 2015 року,

У червні 2014 року комунальне підприємство "Павлограджитлосервіс" Павлоградської міської ради (далі - КП "Павлограджитлосервіс") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що на підставі рішення виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 26 червня 2013 року КП "Павлограджитлосервіс" є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Послуги з утримання будинків та прибудинкової території надаються з 2 серпня 2010 року. Рішенням виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 14 грудня 2011 року було затверджено типовий перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, їх порядок та періодичність. Плата за послуги повинна проводитися щомісяця, проте ОСОБА_4 оплату не проводить, в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 5 292,60 грн, яка добровільно сплачена не була.

Заочним рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 травня 2015 року, позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь КП "Павлограджитлосервіс" заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в розмірі 5 292,60 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 243,20 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Задовольняючи позов, суд правильно виходив із того, що відповідач не виконувала обов'язків по сплаті житлово-комунальних послуг відповідно до вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) , тому виникла заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

Доводи касаційної скарги щодо неналежного виконання позивачем послуг з утримання будинку та прибудинкових територій були аналогічні доводам апеляційної скарги, які перевірені апеляційним судом відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України.

Рішення суду відповідає вимогам закону, наведені в касаційній скарзі висновок суду не спростовують.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.