Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Остапчука Д. О., Гончара В. П., Касьяна О. П.,

провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_4 до Державної казначейської служби України, управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, прокуратури Закарпатської області про відшкодування майнової шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 04 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 30 квітня 2015 року,

У серпні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, у якому зазначав, що 28 травня 2008 року прокуратурою Закарпатської області відносно нього порушено кримінальну справу № 9703808 за ч. 2 ст. 191 КК України. 09 червня 2008 року відносно нього обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд та пред'явлено обвинувачення у вчиненні вказаного злочину. Постановою слідчого прокуратури від 04 листопада 2009 року його як обвинуваченого на час проведення досудового слідства та розгляду кримінальної справи в суді відсторонено від посади. Постановою прокуратури Закарпатської області від 27 грудня 2013 року кримінальне провадження щодо нього закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю у його діях складу злочину.

На підставі вказаної постанови наказом начальника УМВС України в Закарпатській області від 20 січня 2014 року № 9о/с дію пункту наказу в частині відсторонення його від посади припинено з 23 січня 2014 року. На час притягнення до кримінальної відповідальності і відсторонення від посади позивач обіймав посаду інспектора дозвільної системи Хустського міського відділу УМВС України в Закарпатській області і отримував грошове забезпечення відповідно до чинного на той час законодавства.

На виконання наказу ГУ МВС України в Закарпатській області від 11 листопада 2009 року № 481 о/с та постанови слідчого прокуратури Закарпатської області від 04 листопада 2009 року у кримінальній справі з травня 2012 року по січень 2014 року його заробітну плату було зменшено до 342 грн 50 коп.

Посилаючись на вказані обставини, просив стягнути за рахунок коштів державного бюджету невиплачену суму заробітної плати через відсторонення його від посади в сумі 35 313 грн 12 коп.

Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 07 листопада 2014 року до справи в якості співвідповідача залучено прокуратуру Закарпатської області.

Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 17 грудня 2014 року замінено відповідача управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області на належного відповідача - Державну казначейську службу України.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 04 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 30 квітня 2015 року, позов задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу шляхом списання з рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними органами дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, на користь ОСОБА_4 35 313 грн 12 коп. матеріальної шкоди.

У поданій касаційній скарзі Державна казначейська служба України, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ухвалені у справі судові рішення вважає незаконними, просить їх скасувати та закрити провадження у справі.

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України необхідно відхилити з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Статтею 335 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За змістом ст. 1176 ЦК України, ст. 1 Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, відшкодовується державою в повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що у зв'язку із незаконним відстороненням від посади позивач втратив заробіток, а тому порушене право останнього підлягає захисту в обраний ним спосіб.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи скарги про неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права безпідставні.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилення касаційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 332, ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України відхилити.

Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 04 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 30 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.