Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Остапчука Д. О., Гончара В. П., Касьяна О. П.,

провівши попередній розгляд справи за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 13 травня 2015 року,

У січні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_4 умов кредитного договору від 13 квітня 2007 року, звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з відповідача 12 457 грн 07 коп. заборгованості за вказаним договором та судові витрати.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 27 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 13 травня 2015 року, в задоволені позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалені у справі судові рішення просить скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" необхідно відхилити з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Статтею 335 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, правильно виходив із того, що оскільки дія кредитної картки закінчилась 13 квітня 2008 року, а останній платіж на погашення кредиту відповідачем здійснено у листопаді 2008 року, то звернувшись до суду з позовом у січні 2014 року, позивач пропустив строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи скарги про неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права безпідставні.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилення касаційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 332, ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 13 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.