Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

суддів: Завгородньої І.М., Гвоздика П.О., Іваненко Ю.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом прокурора м. Ірпеня Київської області в інтересах держави до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Комунальне підприємство "Святошинське лісопаркове господарство", про визнання недійсним рішення селищної ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку за касаційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 лютого 2015 року та рішення апеляційного суду Київської області від 23 квітня 2015 року,

У лютому 203 року прокурор м. Ірпеня Київської області в інтересах держави звернувся до суду з даним позовом, в обгрунтування якого зазначив, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року № 2079/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1" затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га ОСОБА_4, на підставі якого він отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2.

05 червня 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу земельної спірної ділянки № 491.

Прокурор зазначав, що земельна ділянка знаходиться за межами смт Коцюбинське, що підтверджується висновком судово-землевпорядної експертизи від 5 березня 2012 року № 325, проведеної Київським державним підприємством геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика", в зв'язку з чим Коцюбинська селищна рада не мала права розпоряджатися даною земельною ділянкою та передавати її у власність ОСОБА_4

Крім того, спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні комунального підприємства "Святошинське лісопаркове господарство", яке згоди на вилучення цієї ділянки для передачі її у власність відповідачу не надавало. При розпорядженні земельною ділянкою Коцюбинською селищною радою порушено вимоги ст. ст. 20, 21 ЗК України та ст. 57 Лісового кодексу України щодо порядку зміни цільового призначення землі, оскільки зміна цільового призначення спірної земельної ділянки в порушення встановлених чинним законодавством вимог не проводилася, будь-яких рішень щодо такої зміни не приймалося, що підтверджується висновком Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області № 9544/359 від 15 грудня 2008 року.

Посилаючись на викладене, просив суд визнати недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року № 2079/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1"; визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_2, виданий на ім'я ОСОБА_4 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_5 та скасувати його державну реєстрацію, визнати право власності держави на земельну ділянку.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 03 липня 2013 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 16 січня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 25 грудня 2008 року № 2079/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1".

Визнано недійсним державний акт серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку, виданий на ім`я ОСОБА_4 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_5 та скасовано його державну реєстрацію.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 травня 2014 року заочне рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині визнання недійсним державного акта на земельну ділянку, скасування його державної реєстрації скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині вказані рішення залишено без змін.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 13 лютого 2015 року позов задоволено частково.

Ухвалено визнати недійсним рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 25.12.2008 року № 2079/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1".

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 23 квітня 2015 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у визнанні недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 скасовано і в цій частині ухвалено нове рішення.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, серії НОМЕР_2, виданий на ім'я ОСОБА_4 з відміткою про відчуження земельної ділянки ОСОБА_5 та скасовано його державну реєстрацію.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення селищної ради та державного акта на право власності на земельну ділянку і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з правилами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість постановлених судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та доводів касаційної скарги.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 лютого 2015 року в частині, залишеній без змін рішенням апеляційного суду Київської області від 23 квітня 2015 року та рішення апеляційного суду Київської області від 23 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.