Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Висоцької В.С., Кафідової О.В., Умнової О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання дитини, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 02 червня 2015 року,

У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із указаним позовом та просила ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_5 на її користь аліменти на утримання доньки Вероніки, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно починаючи з 20 липня 2014 року до повноліття дитини.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 квітня 2015 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 02 червня 2015 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки Вероніки, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини від всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 17 лютого 2015 року і до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із положень ст. 182 Сімейного кодексу України.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 02 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.