Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Висоцької В.С., Кафідової О.В., Умнової О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_8 на заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 травня 2015 року,

У вересні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду із указаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 27 вересня 2010 року відповідачі позичили у нього грошові кошти в сумі 21 000 доларів США та зобов'язалися повернути у порядку та строки передбачені договором позики, проте порушили договірні зобов'язання і замість належної до повернення суми грошових коштів повернули лише 2 800 доларів США.

Враховуючи наведене, позивач просив стягнути з відповідачів на свою користь суму процентів за користування коштами на підставі ст. 1048 ЦК України в розмірі 520 доларів США, 3 % річних від простроченої суми в розмірі 218 доларів США, а також неустойку у вигляді штрафу (пені) в сумі 219 000 доларів США.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2015 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 21 травня 2015 року, позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 3 % річних від простроченої суми за договором позики в розмірі 19 776 грн 16 коп., що еквівалентно 738 доларам США, а також пеню у розмірі 19 778 грн 16 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення в частині позовних вимог про стягнення неустойки та розподілу судових витрат, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із положень ст. ст. 526, 530, 546, 548, 549, 550, 551, 610, 611, 614, 625, 1048, 1050 ЦК України, а також із змісту договору позики від 27 вересня 2010 року, та дійшов обґрунтованого висновку про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості у розмірі 738 доларів США, яка складається із процентів за період користування коштами - 520 доларів США, та 3 % річних від простроченої суми 218 доларів США, що еквівалентно 19 778 грн 16 коп.

Разом з тим, вирішуючи питання про зменшення розміру пені до 19 778 грн 16 коп., суди виходили із засад справедливості, добросовісності та розумності.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суди виходили із положень ст. 88 ЦПК України.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_8, відхилити.

Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.