Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Іваненко Ю.Г., Гвоздика П.О., Завгородньої І.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Надбужжя-Плюс", ОСОБА_5 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 25 березня 2015 року,

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із даним позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 04 серпня 2014 року він є власником земельної ділянки площею 1,7841 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Чернятської сільської ради Бершадського району Вінницької області

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 28 грудня 2007 року вказана земельна ділянка раніше належала його матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Також позивач зазначив, що між його матір'ю та Товариством з обмеженою відповідальністю "Надбужжя-Плюс" (далі - ТОВ "Надбужжя-Плюс" було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки від 09 січня 2008 року № 972. Після смерті матері йому стало відомо про існування додаткової угоди від 28 вересня 2010 року № 1055 до даного договору оренди, згідно з якою строк дії договору оренди земельної ділянки збільшено з п'яти років до одинадцяти років.

Посилаючись на положення ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 215, 216 ЦК України просив визнати недійсною додаткову угоду від 28 вересня 2010 року № 1055 до договору оренди земельної ділянки від 09 січня 2008 року № 972 та витребувати вказану земельну ділянку з незаконного володіння ТОВ "Надбужжя-Плюс", скасувати державну реєстрацію оренди землі за вказаною додатковою угодою.

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 15 січня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним додаткову угоду від 28 вересня 2010 року № 1055 до договору оренди земельної ділянки від 09 січня 2008 року № 972, яка зареєстрована у Бершадському районному відділі державного агентства земельних ресурсів, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26 листопада 2011 року № НОМЕР_4 за її нікчемністю.

Витребувано з незаконного володіння ТОВ "Надбужжя-Плюс" с. Чернятка Бершадського району на користь ОСОБА_4 земельну ділянку НОМЕР_3, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться на території Чернятської сільської ради Бершадського району Вінницької області.

Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 25 березня 2015 року рішення місцевого суду скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду Вінницької області від 25 березня 2015 року, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення апеляційного суду Вінницької області від 25 березня 2015 року, оскільки воно законне та обґрунтоване.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що у зв'язку з відсутністю у договорі оренди умов, на які вказує позивач, а саме: щодо передачі земельної ділянки у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, конкретні права позивача не були порушені, невизнані або оспорені або якимось чином були порушені його права, свободи чи інтереси.

Також позивач нічого не вказав про порушення його прав внаслідок ухилення відповідача від можливо запропонованого ним внесення змін до договору оренди. Адже відсутність в договорах оренди умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки не може вказувати на порушення його прав, оскільки згідно ст. 30 Закону України "Про оренду землі"

зміна умов договору оренди здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Тобто, за таких обставин між сторонами може існувати спір щодо інших підстав, ніж ті, що зазначені у позовній заяві.

При цьому слід звернути увагу на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року № 6-94цс13, предметом якої був спір про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними.

При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого однією з обов'язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв'язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що позивач у даному випадку посилається саме на формальне порушення закону при укладенні договору оренди землі, а відтак суд першої інстанції не мав би достатніх правових підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 25 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.