Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Нагорняка В.А., Писаної Т.О., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно за правом представлення, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 15 грудня 2014 року,

У липні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона є спадкоємцем за правом представлення майна ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки її батько ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є рідним сином спадкодавця. ОСОБА_4 постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому має право на спадкове майно. Проте, відповідач в порушення вимог чинного законодавства оформила на себе всю спадщину після смерті спадкодавця. Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просила позов задовольнити.

Заочним рішенням Сквирського районного суду Київської області від 22 серпня 2013 року позов задоволено. Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім'я ОСОБА_5 Сквирською районною державною нотаріальною конторою Київської області 05 жовтня 2010 року, на Ѕ частину житлового будинку із відповідною частиною господарських будівель і споруд, який розташований по АДРЕСА_1, після смерті матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, та зареєстроване в реєстрі за № 3407. Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім'я ОСОБА_5 Сквирською районною державною нотаріальною конторою Київської області 05 жовтня 2010 року, на майновий пай у розмірі 2 550,29 грн після смерті матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, та зареєстроване в реєстрі за № 3413. Визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за правом представлення на ј частину вказаного житлового будинку із відповідною частиною господарських будівель та споруд. Визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за правом представлення на Ѕ частину майнового паю в розмірі 2 550,29 грн, на який мала право ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, посвідчене свідоцтвом про право на майновий най серії НОМЕР_1, яке видане 01 червня 2003 року Шаліївською сільською радою Сквирського району Київської області.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 15 грудня 2014 року заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У поданих до суду запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_4 зазначає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, у процесі розгляду справи апеляційним судом не порушені норми матеріального та процесуального права, а тому цю ухвалу необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - відхилити.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_5 не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову, апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, враховуючи роз'яснення, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року № 7 (v0007700-08) , вірно виходив із того, що відповідач є спадкоємцем першої черги, в позивач - спадкоємцем за правом представлення. Проте, свідоцтво про право на спадщину за законом було видано лише на ОСОБА_5 Оскільки ОСОБА_4 постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується належними та допустимими доказами, то вона вважається такою, що прийняла спадщину відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не заявила про відмову від неї.

Наведені у касаційній скарзі доводи ґрунтуються на припущеннях та висновків суду не спростовують.

Таким чином, оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому її слід залишити без змін, а касаційну скаргу - відхилити.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 15 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.