6-12691св15 Про спонукання до виконання мирової угоди та стягнення коштів - 29.07.2015 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" до ОСОБА_3 про спонукання до виконання мирової угоди та стягнення коштів за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 19 березня 2015 року,

У квітні 2014 року приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - ПрАТ "УПСК") звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 15 квітня 2011 року мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки "Хюндай", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, та автомобіля марки "Фіат", державний номерний знак

НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 Винним у скоєнні ДТП визнаний ОСОБА_3 Автомобіль марки "Фіат" був застрахований у ПрАТ "УПСК", яке виплатило страхове відшкодування його власнику та 22 листопада 2011 року звернулось до суду з позовом у порядку регресу до ОСОБА_3 Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 1 листопада 2012 року була затверджена мирова угода, за якою сторонами погоджена сума боргу у розмірі 28 810 грн, яку відповідач зобов'язався сплатити поетапно: не пізніше 31 грудня 2012 року - 6 000 грн та не пізніше 31 березня 2013 року - 17 810 грн.

Ураховуючи, що ОСОБА_3 не сплатив 17 810 грн за умовами мирової угоди, а державним виконавцем було відмовлено у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з тим, що указана ухвала не відповідає вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", позивач просив зобов'язати відповідача виконати умови мирової угоди, сплатити указану суму боргу та стягнути з ОСОБА_3 на його користь 64 828,40 грн штрафних санкцій.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 8 жовтня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 грудня 2014 року судові рішення скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПрАТ "УПСК" 3 000 грн штрафних санкцій. У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судового збору.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 19 березня 2015 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ПрАТ "УПСК" просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, провадження у справі закрити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що стягнення штрафних санкцій підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Проте з таким висновком погодитися не можна, виходячи з наступного.

Установлено, що 15 квітня 2011 року на перехресті вул. Козацька-Сумська у м. Києві сталась ДТП за участю автомобіля марки "Хюндай", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, та автомобіля марки "Фіат", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 20 травня 2011 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні ДТП.

Автомобіль марки "Фіат" був застрахований у ПрАТ "УПСК", яке виплатило страхове відшкодування його власнику.

22 листопада 2011 року ПрАТ "УПСК" звернулось до суду з позовом у порядку регресу до ОСОБА_3

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 1 листопада 2012 року була затверджена мирова угода, за якою сторонами погоджена сума боргу у розмірі 28 810 грн, яку відповідач зобов'язався сплатити поетапно: не пізніше 31 грудня 2012 року - 6 000 грн та не пізніше 31 березня 2013 року - 17 810 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків серед юридичних фактів, зокрема, є договори та інші правочини.

За положеннями ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та

вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Установлено, що судовим рішенням ОСОБА_3 взяв на себе обов'язок сплатити позивачу 17 810 грн, проте його не виконав.

Тобто таке зобов'язання, яке затверджене ухвалою суду про мирову угоду, зводиться до сплати грошей, відтак є грошовим зобов'язанням.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Скасовуючи ухвалені у справі судові рішення та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй ухвалі від 10 грудня 2014 року зазначав, що при розгляді справи суд не повно встановив фактичні обставини справи, зокрема не взято до уваги, що відповідач прострочив грошове зобов'язання, яке було досягнуто мировою угодою між ним та відповідачем щодо суми боргу, про обов'язок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

З матеріалів справи не вбачається, що при новому апеляційному розгляді вказані обставини були предметом судового дослідження та перевірки доказами.

Згідно із ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

При новому розгляді справи апеляційний суд вимоги суду касаційної інстанції не виконав, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухваленого у справі рішення апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 19 березня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.