Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Коротуна В.М., Дем'яносова М.В., Ступак О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та визнання права власності на майно, за касаційною скаргою ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_5, на рішення Макарівського районного суду Київської області від 23 лютого 2015 року та рішення апеляційного суду Київської області від 14 травня 2015 року,

У липні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилалася на те, що вона з 17 травня 2002 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_5

За час сумісного життя та ведення спільного господарства, ними набуто наступне майно: земельну ділянку площею 0,10 га (кадастровий номер НОМЕР_1) за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на якій в 2007 році почали будувати будинок, який вже в 2008 році було введено в експлуатацію. На будівництво будинку були витрачені всі кошти, отримані від продажу квартири позивачки.

Також у 2009 році сторони придбали автомобіль Ноndа СR-V. Також існують рахунки у ПАТ "КБ "ПриватБанк", на яких зберігаються кошти у сумі 66000 грн.

Оскільки останнім часом відносини подружжя погіршилися та виникли суперечки щодо поділу майна, позивачка посилаючись на ст.ст. 60, 69- 71 СК України, просила визнати за нею право власності на 1/2 частку у спільному майні подружжя, а саме: житлового будинку по АДРЕСА_1; земельної ділянки площею 0,10 га за цією ж адресою; автомобіля марки Ноndа СR-V; коштів на рахунках у ПАТ "КБ "Приватбанк" 66000 грн.

У жовтні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та визнання права власності на майно.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_5 посилався на те, що набуте сторонами майно за час спільного проживання не є спільною сумісною власністю подружжя на підставі ст. 57 СК України, а є особистою приватною власністю ОСОБА_5, оскільки вказані земельна ділянка та будинок були набуті ним за кошти, які належали його дітям і йому особисто.

Вказував, що автомобіль марки Ноndа СR-V було продано ним на початку грудня 2014 року, а на банківських рахунках відсутні кошти.

Враховуючи вказане, просив розірвати шлюб укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також визнати житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,10 га за цією ж адресою його особистою власністю.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 23 лютого 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1\2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельної ділянки за цією ж адресою, площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських споруд, кадастровий номер НОМЕР_1.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, укладений 17 травня 2002 року та зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, запис № 474 - розірвано.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 14 травня 2015 року, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_5 в дохід держави судового збору в сумі 1 827 грн. скасовано.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_5, просить скасувати ухвалені судові рішення та справу передати на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з частиною 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суди на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, вірно встановили загальний обсяг спільного майна подружжя і при його поділі виходили із принципу рівності часток дружини та чоловіка у такому майні.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ч.2 ст. 332, ст. 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_5, відхилити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 23 лютого 2015 року в не скасованій частині та рішення апеляційного суду Київської області від 14 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.