Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Коротуна В.М., Дем'яносова М.В., Ступак О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 квітня 2015 року,

У серпні 2012 року публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" (далі - ПАТ "Банк "Київська Русь") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ "Банк "Київська Русь" посилався на те, що 14 квітня 2005 року між банком та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 5689-45/5-2 з подальшим укладанням договорів від 22 листопада 2006 року, 05 вересня 2007 року і 14 серпня 2008 року про додаткові умови до основного кредитного договору, відповідно до яких продовжено строк дії кредитного договору (лінії) до 25 грудня 2010 року, а також збільшено ліміт відкличної кредитної лінії до 180 000,00 доларів США. Внаслідок неналежного виконання позичальником умов кредитного договору утворилась заборгованості за кредитом, яка станом на 02 липня 2012 року становить 2 100 320,96 грн.

На забезпечення виконання умов вказаного кредитного договору 25 квітня 2005 року між банком та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого банку передано в іпотеку належну відповідачам на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору ОСОБА_6 утворилась заборгованість, яка станом на 02 липня 2012 року становила 2 100 320 грн 96 коп.

Враховуючи вказане, позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки - вищевказану квартиру шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, встановленою на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна станом на час проведення прилюдних торгів.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 15 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 21 квітня 2015 року, позов задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 5689-45/5-2 від 14.04.2005 року, укладеним між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ОСОБА_6, в сумі 2 100 320 грн 96 коп., що включає в себе: заборгованість по основній сумі кредиту - 1 440 216 грн.; заборгованість за відсотками - 410 563 грн 50 коп.; пеню за прострочення кредиту - 226 201 грн 90 коп.; штраф за прострочення погашення відсотків - 23 339 грн 56 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 65,7 кв.м., жилою площею 36,80 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 - шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, встановленою на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна станом на час проведення прилюдних торгів.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалені судові рішення та справу передати на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з частиною 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суди на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, дійшли вірного висновку про те, що у зв'язку з неналежним виконанням боржником умов кредитного договору, заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Посилання в касаційній скарзі на незастосування судом апеляційної інстанції Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , є безпідставними.

Набрання чинності 7 червня 2014 року Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , не може бути підставою для скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції, оскільки зазначений Закон не діяв на час ухвалення рішення місцевим судом.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ч.2 ст. 332, ст. 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.