Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Коротуна В.М., Дем'яносова М.В., Ступак О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про надання дозволу на виїзд з України малолітньої дитини без згоди та супроводу батька, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Одеської області від 25 лютого 2015 року,

У вересні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про надання дозволу на виїзд з України малолітньої дитини без згоди та супроводу батька.

В обґрунтування позовних вимог позивачка ОСОБА_4 посилалася на те, що з 14 вересня 2007 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 Від шлюбу у них народилася донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06.07.2011 року шлюб між нею та ОСОБА_5 було розірвано.

Також позивачка зазначала, що в теперішній час вона та її малолітня донька ОСОБА_5 проживає однією сім'єю з ОСОБА_6, з яким вона 07 жовтня 2011 року зареєструвала шлюб.

Вказувала, що з метою належного відпочинку, розвитку і оздоровлення дитини, вони мають бажання разом поїхати за кордон, що також відповідає інтересам її дитини, яка зможе ознайомитися з культурою інших країн, але подорож з її дитиною унеможливлюється в зв'язку з тим, що їй не вдається отримати згоду ОСОБА_5 на виїзд їхньої дитини з України, так як відповідач уникає зустрічей з нею, а тому вирішення питання щодо організації відпочинку їхньої доньки разом з нею та її чоловіком за кордом є неможливим.

Враховуючи вказане, позивачка просила надати дозвіл на виїзд з України малолітньої дитини ОСОБА_5, 09 березня 2008 року в супроводі матері цієї дитини, якою є вона - позивачка ОСОБА_4, або інших уповноважених нею осіб, без згоди та супроводу відповідача.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Надано дозвіл на виїзд з України ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в супроводі її матері ОСОБА_4 або інших уповноважених останньою осіб, без згоди та супроводу батька ОСОБА_5

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 25 лютого 2015 року, рішення суду першої інстанції скасовано та у справі ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з частиною 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, докази та обставини, на які посилається заявник, були предметом дослідження апеляційного суду і при їх дослідженні та встановленні судом дотримані норми процесуального та матеріального права.

Вирішуючи справу, суд апеляційної інстанції, на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, дійшов вірного висновку про те, що за змістом Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" (3857-12) у разі відсутності згоди одного з батьків питання про виїзд неповнолітньої за кордон вирішується судом за позовом іншого з батьків зі з'ясуванням питання про країну виїзду, строку та мети виїзду, а при задоволенні такого позову судом ухвалюється рішення про дозвіл на виїзд неповнолітньої громадянки України за кордон.

Отже, у рішенні суду має бути зазначено термін вивезення дитини за кордон та країну, до якої дозволяється виїзд дитини без згоди батька.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків апеляційного суду не спростовують.

Керуючись ч.2 ст. 332, ст. 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 25 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.