Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Колодійчука В.М.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АКІВ" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Патрієва Юлія Павлівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Литвинова Наталія Михайлівна, про визнання договорів дарування недійсними за касаційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 02 квітня 2015 року,

У лютому 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "АКІВ" (далі - ТОВ "АКІВ") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що протоколом загальних зборів цього товариства від 14 лютого 2014 року ОСОБА_4 було звільнено з посади директора та обрано директором ОСОБА_7, який 19 лютого 2014 року вніс до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомості щодо втрати установчих документів. Проте у подальшому, 24 лютого 2014 року, товариству стало відомо, що 19 лютого 2014 року колишній директор ОСОБА_4, діючи від імені товариства, підписала з ОСОБА_3 три договори дарування нежитлових приміщень.

Посилаючись на те, що на момент підписання цих договорів вона не була директором товариства та не мала права відчужувати зазначені приміщення, позивач просив визнати договори дарування від 19 лютого 2014 року недійсними.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 02 квітня 2015 року, позов ТОВ "АКІВ" задоволено. Визнано договір дарування частини нежитлових приміщень з № 1 по № 9 загальною площею 108,9 кв. м, що складає 1089/1397 частин нежитлових приміщень з № 1 по № 12 (групи приміщень № 34) (в літ. А), загальною площею 139,7 кв. м, розташованих по АДРЕСА_1, від 19 лютого 2014 року недійсним. Визнано договір дарування нежилих приміщень № № 1, 2, 3, 4 (групи приміщень № 33) (в літ. А), загальною площею 52,6 кв. м, за тією ж адресою від 19 лютого 2014 року недійсним. Визнано договір дарування нежитлового приміщення від 20 лютого 2014 року, 424/1287 частки нежитлового приміщення, розташованого за тією ж адресою, недійсним.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції із висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що на час укладення між ТОВ "АКІВ" та ОСОБА_3 спірних договорів дарування ОСОБА_4 не мала права діяти від імені цього товариства та відчужувати належне йому майно, оскільки була звільнена з посади директора, про що була обізнана.

Такі висновки суду апеляційної інстанції є правильним, відповідають фактичним обставинам справи, до яких вірно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що протоколом загальних зборів ТОВ "АКІВ" від 14 лютого 2014 року ОСОБА_4 було звільнено з посади директора цього товариства та обрано директором ОСОБА_7, який 19 лютого 2014 року вніс до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомості щодо втрати установчих документів.

19 лютого 2014 року ОСОБА_4, діючи від імені ТОВ "АКІВ", підписала з ОСОБА_3 три договори дарування нежитлових приміщень, зокрема: нежилих приміщень з № 1 по № 9 загальною площею 108,9 кв. м, що складає 1089/1397 частин нежитлових приміщень з № 1 по № 12 (групи приміщень № 34) (в літ. А), загальною площею 139,7 кв. м, розташованих по АДРЕСА_1, від 19 лютого 2014 року; нежилих приміщень № № 1, 2, 3, 4 (групи приміщень № 33) (в літ. А), загальною площею 52,6 кв. м, за тією ж адресою від 19 лютого 2014 року; нежитлового приміщення 424/1287 частки нежитлового приміщення, розташованого за тією ж адресою.

Пред'являючи позов, ТОВ "АКІВ" посилалось на те, що ОСОБА_4 на момент підписання цих договорів не була директором товариства та не мала права відчужувати зазначені приміщення від імені цього товариства.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За загальним правилом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Задовольняючи позов та визнаючи договори дарування недійсними, суди на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшли до правильного висновку про те, що ОСОБА_4 не мала необхідного обсягу повноважень діяти від імені ТОВ "АКІВ", оскільки на момент вчинення спірних правочинів не була директором цього товариства та не мала права розпоряджатися його майном, про що була обізнана. При цьому ТОВ "АКІВ" не вчинило дій з визнання договорів дарування та їх виконання.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із правовим висновком судів і відхиляє доводи ОСОБА_3 про те, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи в апеляційному суді, оскільки він подав до суду заяву про розгляд справи без його участі (т. 2 а.с. 43).

Ураховуючи викладене та положення ст. 337 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити оскаржуване рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 02 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.