Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дем'яносова М.В.,

суддів: Гончара В.П., Нагорняка В.А.,

Карпенко С.О., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Комунального закладу "Рівненська обласна клінічна лікарня" Рівненської обласної ради про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, визнання рішення профкому недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, що діють у своїх та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, Комунального закладу "Рівненська обласна клінічна лікарня" Рівненської обласної ради про визнання ордерів недійсними, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом виселення, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 жовтня 2014 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 03 грудня 2014 року,

ОСОБА_3 звернулась до суду позовом до ОСОБА_4, Комунального закладу "Рівненська обласна клінічна лікарня" (далі - КЗ "Рівненська обласна клінічна лікарня") Рівненської обласної ради про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, та визнання рішення профкому недійсним.

ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, що діють у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, КЗ "Рівненська обласна клінічна лікарня" Рівненської обласної ради про визнання ордерів недійсними, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом виселення.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 жовтня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено за недоведеністю.

Зустрічні позовні вимоги задоволено частково: визнано недійсним ордер від 30 грудня 2013 року № 104, виданий на ім'я ОСОБА_3 на склад сім'ї дві особи на кімнату № 2, розміром 10,9 кв. м в гуртожитку по АДРЕСА_1, та виселено ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 із указаної кімнати без надання іншого житла.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 03 грудня 2014 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 жовтня 2014 року скасовано частково та ухвалено нове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, КЗ "Рівненська обласна клінічна лікарня" Рівненської обласної ради про визнання рішення профкому недійсним; у частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, що діють у своїх та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, КЗ "Рівненська обласна клінічна лікарня" Рівненської обласної ради про визнання ордера від 05 вересня 2011 року № 104 недійсним; у частині виселення ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 із кімнати № 2 в гуртожитку АДРЕСА_1 без надання іншого житла.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, КЗ "Рівненська обласна клінічна лікарня" Рівненської обласної ради про визнання частково недійсним рішення профкомітету задоволено. Визнано неправомірним рішення спільного засідання адміністрації КЗ "Рівненська обласна клінічна лікарня" Рівненської обласної ради та профспілкового комітету від 26 травня 2014 року в частині визнання недійсним ордера від 05 вересня 2011 року № 104, виданого на прізвище ОСОБА_3

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, що діють у своїх та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, КЗ "Рівненська обласна клінічна лікарня" Рівненської обласної ради про визнання ордера від 05 вересня 2011 року № 104, виданого на прізвище ОСОБА_3 на склад сім'ї з трьох осіб на кімнату № 2, розміром 10,9 кв. м в гуртожитку АДРЕСА_1 недійсним задоволено. Визнано недійсним ордер від 05 вересня 2011 року № 104, виданий на прізвище ОСОБА_3 на склад сім'ї з трьох осіб на кімнату № 2, розміром 10,9 кв. м в гуртожитку АДРЕСА_1.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, що діють у своїх та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, КЗ "Рівненська обласна клінічна лікарня" Рівненської обласної ради про виселення без надання іншого житла задоволено частково.

Виселено ОСОБА_3, ОСОБА_5, неповнолітнього ОСОБА_6 з кімнати № 2, площею 10,9 кв. м, що знаходиться в гуртожитку по АДРЕСА_1, з наданням іншого жилого приміщення.

У решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 працює лікарем в КЗ "Рівненська обласна клінічна лікарня" Рівненської обласної ради з 1999 року.

ОСОБА_3 працює у КЗ "Рівненська обласна клінічна лікарня" Рівненської обласної ради на посаді палатної медичної сестри гастроентерологічного центру з 18 липня 2008 року.

22 грудня 2008 року на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету КЗ "Рівненська обласна клінічна лікарня" ОСОБА_4 видано ордер на вселення у кімнату № 2, розміром 10,9 кв. м у гуртожитку по АДРЕСА_1. В даному гуртожитку він зареєстрований.

05 вересня 2011 року на основі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету Рівненської обласної клінічної лікарні на ім'я ОСОБА_3 було видано ордер № 104 на спірну кімнату № 2 в гуртожитку по АДРЕСА_1. ОСОБА_3, її чоловік і син зареєстровані у вказаній кімнаті.

30 грудня 2013 року без скасування попереднього ордера, на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету КЗ "Рівненська обласна клінічна лікарня" (протокол № 43) повторно видано ОСОБА_3 ордер на цю ж жилу площу в гуртожитку.

26 травня 2014 року рішенням спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету КЗ "Рівненська обласна клінічна лікарня" вирішено: у зв'язку з неправомірно виписаним ордером від 05 вересня 2011 року № 104 на прізвище ОСОБА_3 визнати його недійсним. Надати ОСОБА_3 жиле приміщення - кімнату АДРЕСА_1, та оформити ордер на дане приміщення згідно із чинним законодавством. Ордер від 22 грудня 2008 року № 12 корінець ордера на жилу площу № 051213 серія АА, виписаний на ОСОБА_4, визнано правочинним.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в частині визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право на проживання в гуртожитку, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_3 не має права ставити вимогу про визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право на житлову площу у гуртожитку по АДРЕСА_1, в кімнаті № 2.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання недійсним ордера від 30 грудня 2013 року № 104, виданого на ім'я ОСОБА_3 на склад сім'ї з двох осіб на кімнату № 2, розміром 10,9 кв. м у гуртожитку по АДРЕСА_1 та виселення ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 із вказаної кімнати без надання іншого приміщення, суд першої інстанції виходив з того, що на час прийняття рішення про надання ОСОБА_3 права на вселення в гуртожиток спірна кімната не була вільною, а відповідно до вимог житлового законодавства виділена ОСОБА_4, а тому дійшов висновку про визнання вказаного договору недійсним та виселення ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 із указаної кімнати без надання іншого приміщення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в частині визнання недійсним рішення спільного засідання адміністрації КЗ "Рівненська обласна клінічна лікарня" та профспілкового комітету, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не довела, які саме порушення зі сторони адміністрації та профспілкового комітету можуть призвести до визнання недійсним рішення від 26 травня 2014 року про визнання ордера № 104, виданого на ім'я ОСОБА_3

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, КЗ "Рівненська обласна клінічна лікарня" Рівненської обласної ради про визнання рішення профкому недійсним, суд апеляційної інстанції виходив з того, що житлове законодавство не передбачає іншого способу, окрім в судовому порядку, визнання недійсним ордера на вселення в житлове приміщення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, що діють у своїх та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, КЗ "Рівненська обласна клінічна лікарня" Рівненської обласної ради про визнання ордера від 05 вересня 2011 року № 104 недійсним, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ордер від 05 вересня 2011 року № 104, виданий ОСОБА_3 на вселення у спірну кімнату, є недійсним з підстав видачі його на зайняте житлове приміщення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині виселення ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 із кімнати № 2 в гуртожитку АДРЕСА_1 без надання іншого житла, суд апеляційної інстанції, враховуючи відсутність неправомірних дій ОСОБА_3 при отриманні спірних ордерів на вселення в гуртожиток, дійшов висновку про виселення ОСОБА_3 та її неповнолітнього сина з гуртожитку з наданням іншого житлового приміщення.

Відповідно до положень ст. 129 ЖК Української PCP єдиною підставою для вселення на надану жилу площу є спеціальний ордер, виданий громадянинові на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку.

Пунктом 10 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради міністрів Української РСР від 03 червня 1986 року № 208 (208-86-п) , ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" (v0002700-85) , вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, судам слід з'ясовувати, крім інших питань, і питання щодо видачі відповідно до Примірного положення ордера на зайняття жилої площі в гуртожитку.

У п. 6 вищевказаної постанови Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що виданий на жиле приміщення ордер у випадках, зазначених у ст. 59 ЖК Української РСР, підлягає визнанню недійсним з наслідками, передбаченими ст. 117 цього Кодексу.

Вирішуючи спір, суди правильно виходили з того, що при видачі ордерів ОСОБА_3 адміністрацією КЗ "Рівненська обласна клінічна лікарня" не було враховано, що кімната АДРЕСА_1 не була вільною, оскільки ордер, який видавався ОСОБА_8, скасований не був, останній мав право на вказану житлову кімнату та був зареєстрований в ній.

Отже, ордери від 05 вересня 2011 року № 104 та від 30 грудня 2013 року № 104, видані ОСОБА_3 на вселення у спірну кімнату, є недійсними з підстав видачі їх на зайняте житлове приміщення.

Відповідно до ст. 117 ЖК Української РСР у разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення. Якщо громадяни, зазначені в ордері, раніше користувалися жилим приміщенням у будинку державного або громадського житлового фонду, їм повинно бути надано жиле приміщення, яке вони раніше займали, або інше жиле приміщення. У випадках визнання ордера на жиле приміщення недійсним з іншим підстав, крім випадку, передбаченого частиною першою цієї статті, громадяни, зазначені в ордері, підлягають виселенню з наданням іншого жилого приміщення або приміщення, яке вони раніше займали.

Відповідно до ст. 114 ЖК Української РСР надане громадянам у зв'язку з виселенням інше жиле приміщення повинно знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи відсутність неправомірних дій ОСОБА_3 при отриманні спірних ордерів на вселення в гуртожиток, дійшов правильного висновку про виселення ОСОБА_3 та її неповнолітнього сина з гуртожитку з наданням іншого житлового приміщення.

Згідно зі ст. ст. 71, 72 ЖК Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців, а в разі відсутності понад встановлений строк така особа може бути визнана судом такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Оскільки ордери, видані ОСОБА_3 на вселення у спірну кімнату, є недійсними з підстав видачі їх на зайняте житлове приміщення, вона не набула право на проживання у зазначеній кімнаті, тому не має права ставити вимогу про визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право на житлову площу у гуртожитку по АДРЕСА_1, в кімнаті № 2.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 в частині визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 в частині визнання частково недійсним рішення профкомітету, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що житлове законодавство не передбачає іншого способу, окрім в судовому порядку, визнання недійсним ордера на вселення в житлове приміщення, а тому дійшов правильного висновку про визнання неправомірним рішення спільного засідання адміністрації КЗ "Рівненська обласна клінічна лікарня" Рівненської обласної ради та профспілкового комітету від 26 травня 2014 року в частині визнання недійсним ордера від 05 вересня 2011 року № 104, виданого на прізвище ОСОБА_3

З урахуванням вказаних норм колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги та вважає, що рішення суду першої інстанції в незміненій частині та рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 жовтня 2014 року в незміненій частині та рішення апеляційного суду Рівненської області від 03 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.