Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Умнової О.В., Висоцької В.С., Кафідової О.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 березня 2015 року,

У листопаді 2014 року публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" (далі ПАТ Банк "Київська Русь", банк) звернулося до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що у зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_5 умов кредитного договору, укладеного 19 червня 2007 року на суму 50 000 доларів США, зі сплатою 14%, а з 23 травня 2008 року - 15% за користування кредитом та кінцевим терміном повернення 18 червня 2012 року, утворилась заборгованість, яка станом на 10 листопада 2014 року становить 54 395,19 доларів США, що еквівалентно 805 048,81 грн. Посилаючись на те, що в добровільному порядку відповідач не погашає вказану заборгованість, банк просив стягнути її шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з надвірними господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,8500 га за цією ж адресою.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 січня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 березня 2015 року апеляційну скаргу позивача задоволено. Рішення місцевого суду скасовано з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. В рахунок погашення кредитної заборгованості за договором кредиту від 19 червня 2007 року, яка станом на 10 листопада 2014 року становить 54395,19 доларів США, що еквівалентно 805 048,81 грн, з яких: 42494,85 доларів США (628 923,78 грн) - заборгованість по кредиту; 3959,71 доларів США (58603,71 грн) - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 7402,37 доларів США (109555,08 грн) - пеня за несвоєчасну сплату суми основного боргу; 538,27 доларів США (7966,40 грн) - штраф за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_2, та земельну ділянку площею 0,8500 га в с. Грушів Пилипівської сільської ради, які належать на праві приватної власності ОСОБА_4, шляхом проведення прилюдних торгів із початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, не погоджуючись з даним рішенням суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення місцевого суду. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору, у зв'язку із чим, обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції та вирішив спір по суті.

Звертаючи стягнення на предмет іпотеки апеляційний суд дійшов правильного висновку, що в даному випадку, норми Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки ОСОБА_4 є співвласником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується інформаційним листом Обласного комунального підприємства "Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" (а.с.108).

Крім того, названий закон не може бути мотивом для відмови у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та проводять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.

Вказане вище узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеному в постанові від 28 травня 2015 року у справі № 6-57цс15, яка, відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

При вирішенні даної справи судом апеляційної інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваного рішення апеляційного суду відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.