6-15025св15 Про стягнення недоплаченої заробітної плати - 29.07.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету, Верхньодніпровського коледжу Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету про стягнення недоплаченої заробітної плати, за касаційною скаргою Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2015 року,

У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету (далі - ДДАЕУ) та Верхньодніпровського коледжу ДДАЕУ, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просила зобов'язати відповідачів зробити перерахунок заробітної плати та стягнути з відповідачів 3 018 грн 35 коп., з яких: 2 566 грн 45 коп. - недоплачена заробітна плата, 235 грн 07 коп. - індексація, 184 грн 77 коп. - компенсація за затримку виплати заробітної плати та 32 грн 96 коп. - 3 % річних від простроченої суми, а також 2 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Позивачка посилалась на те, що 01 вересня 2003 року відповідно до наказу від 29 серпня 2003 року № 1-к вона була прийнята на роботу до Верхньодніпровського коледжу ДДАЕУ викладачем економічних дисциплін. У 2009 році їй присвоєно вищу категорію, в 2013 році присвоєно педагогічне звання - викладач-методист.

Зазначала, що Верхньодніпровський коледж ДДАЕУ є новим найменуванням Верхньодніпровського коледжу ДДАУ, Верхньодніпровський коледж ДДАЕУ є правонаступником всіх прав та обов'язків Верхньодніпровського коледжу ДДАУ та структурним підрозділом ДДАЕУ.

Вказувала на те, що у 2013-2014 роках вона мала педагогічне навантаження 1 004 год. Протягом 2013-2014 років навчального року вона перебувала у відпустці та у відрядженнях.

Відповідно до наказу від 04 вересня 2013 року № 142-к перебувала у відпустці з 16 по 25 вересня 2013 року.

Відповідно до наказу від 15 січня 2014 року № 3-вд перебувала у відрядженні 15 січня 2014 року.

Відповідно до наказу від 18 березня 2014 року № 24-вд перебувала у відрядженні 18 березня 2014 року.

Відповідно до наказу від 19 березня 2014 року № 29-вд перебувала у відрядженні 19 березня 2014 року.

Відповідно до наказу від 03 червня 2014 року № 19-в перебувала у відпустці з 23 червня по 03 липня 2014 року.

У зв'язку із звільненням від занять її педагогічне навантаження відповідно до п. 79 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти повинно було бути зменшеним. Але її педагогічне навантаження не зменшувалось і вона у 2013-2014 навчальному році виконала педагогічне навантаження у повному розмірі 1 000 год.

Відповідно до п. 80 вказаної Інструкції виконане навантаження понад зменшеного повинно оплачуватись додатково за годинними ставками після виконання зменшеного навчального навантаження.

Однак зазначені вимоги чинного законодавства дирекцією коледжу ігноруються і не виконуються.

Враховуючи вказане, позивачка просила задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2015 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ДДАЕУ на користь ОСОБА_3 не донараховану та недоплачену заробітну плату в загальній сумі 3 018 грн 35 коп., яка складається з: 2 566 грн 45 коп. - недоплачена заробітна плата; 235 грн 07 коп. - інфляційні нарахування; 184 грн 77 коп. - компенсація за час затримки виплати заробітної плати; 32 грн 06 коп. - 3 % річних від простроченої суми.

Стягнуто з ДДАЕУ на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 500 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ДДАЕУ, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судові рішення не відповідають вказаним вимогам.

Судами встановлено, що 01 вересня 2003 року відповідно до наказу від 29 серпня 2003 року № 1-К ОСОБА_3 була прийнята на роботу до Верхньодніпровського коледжу ДДАЕУ викладачем економічних дисциплін. У 2009 році їй присвоєно вищу категорію, у 2013 році присвоєно педагогічне звання - викладач-методист, що підтверджується записами у трудовій книжці ОСОБА_3

Також судами встановлено, що Верхньодніпровський коледж ДДАЕУ є новим найменуванням Верхньодніпровського коледжу ДДАУ, правонаступником всіх прав та обов'язків Верхньодніпровського коледжу ДДАУ та структурним підрозділом ДДАЕУ, що підтверджується записами у трудовій книжці ОСОБА_3

У 2013-2014 навчальному році ОСОБА_3 мала педагогічне навантаження 1 004 год., що сторонами не заперечується, а його виконання в повному обсязі підтверджується звітами про облік годин учбової роботи.

Також встановлено, що протягом 2013-2014 навчального року ОСОБА_3 двічі була у додатковій оплачуваній відпустці по догляду за дитиною до досягнення 18 років: з 16 вересня по 25 вересня 2013 року та з 23 червня по 03 липня 2014 року, що підтверджується наказами від 04 вересня 2013 року № 142-к та від 03 червня 2014 року № 19-В.

Також протягом трьох днів у 2013-2014 навчальному році ОСОБА_3, перебувала у відрядженні, а саме: 15 січня, 18 березня та 19 березня 2014 року, що підтверджується копіями наказів від 15 січня 2014 року № 3-ВД, від 18 березня 2014 року № 24-ВД, від 19 березня 2014 року № 29-ВД.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що з ДДАЕУ на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню недонарахована та недоплачена заробітна плата в загальній сумі 3 018 грн 35 коп., яка складається з: 2 566 грн 45 коп. - недоплачена заробітна плата; 235 грн 07 коп. - інфляційні нарахування; 184 грн 77 коп. - компенсація за час затримки виплати заробітної плати; 32 грн 06 коп. - 3 % річних від простроченої суми.

Також суд дійшов висновку про те, що не нарахування та невиплата позивачці заробітної плати призвели до порушення прав позивача з боку роботодавця та до наявності моральних страждань позивача, а тому стягнув з ДДАЕУ на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 500 грн.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України (322-08) ; Законом України "Про оплату праці" (108/95-ВР) , Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" (1282-12) , Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (2050-14) ; Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (1078-2003-п) .

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про оплату праці" (далі - Закон) основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Статтею 34 Закону встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (2050-14) , за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Стягуючи з відповідача на користь позивача 3 % річних від простроченої суми, судом не враховано, що трудові правовідносини нормами цивільного законодавства не регулюються, порушенням строків виплати заробітної плати не є підставою для виникнення зобов'язальних правовідносин за нормами Цивільного кодексу України (435-15) .

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій належним чином не визначились з характером спірних правовідносин, не дотримались норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету задовольнити.

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.