Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Умнової О.В., Висоцької В.С., Кафідової О.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, спеціалізованого державного підприємства "Укрспец'юст", Львівської обласної філії Міністерства юстиції України, ліквідатора спеціалізованого державного підприємства "Укрспец'юсту" Міністерства юстиції України Арбітражної керуючої ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_8, Обласне комунальне підприємство ЛОР "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", ОСОБА_9, ОСОБА_10, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Сухова Олена Григорівна, орган опіки та піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про визнання недійсними прилюдних торгів, договору купівлі-продажу та свідоцтва про придбання квартири, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 квітня 2013 року, рішення апеляційного суду Львівської області від 17 грудня 2014 року,

У жовтні 2003 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом, в якому просили визнати недійсними прилюдні торги з реалізації арештованого майна та договір купівлі-продажу з прилюдних торгів квартири АДРЕСА_1 від 17 лютого 2003 року, визнати недійсним свідоцтво про придбання арештованого нерухомого майна (вказаної квартири) ОСОБА_7, що посвідчене 20 лютого 2003 року приватним нотаріусом Суховою О.Г. за реєстровим № 755, визнати недійсним витяг про реєстрацію права власності на вказану квартиру, видане ОКП ЛОР "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" на ім'я ОСОБА_7, визнати за ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_4, право власності на вказану квартиру, привівши сторони у попередній стан.

Позов мотивовано тим, що всупереч вимогам законодавства державним виконавцем ВДВС Галицького РУЮ м. Львова проведено продаж з прилюдних торгів квартири АДРЕСА_1, що належала на праві спільної сумісної власності позивачам, а також ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в порядку виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 листопада 2000 року про солідарне стягнення з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 боргу в сумі 47 340 грн. Дії відповідачів з продажу спірної квартири є неправомірними, оскільки особисто позивачі перед ОСОБА_8 жодних боргових зобов'язань не мали. Крім того, відчуження вказаної квартири відбулося без отримання згоди органу опіки та піклування, з огляду на те, що ОСОБА_4 на момент продажу зазначеної квартири був неповнолітнім.

Організатор торгів - СПД "Укрспец'юст" та ВДВС Галицького РУЮ м. Львова реалізовуючи зазначену квартиру з прилюдних торгів не дотрималися цілої низки вимог, що були передбаченні чинним на той час законодавством, а саме: не надали можливості ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження; не повідомили про те, що вказана квартира виставляється на прилюдні торги та про час їх проведення; оцінка квартири була проведена без її попереднього огляду і не за ринковими цінами, що були встановлені на час продажу; державний виконавець не повідомив про стартову ціну продажу зазначеної квартири, з огляду на це позивачі не змогли вчасно оскаржити його дії.

На неправомірність зазначених дій відповідачів вказує зокрема рішення Галицького районного суду м. Львова від 7 червня 2007 року, яким було визнано недійсним договір застави спірної квартири, а також постанова Галицького районного суду м. Львова від 12 травня 2009 року, якою було визнано дії Галицького ВДВС Львівського МУЮ по реалізації даної квартири протиправними та скасовано акт державного виконавця про проведення прилюдних торгів з реалізації спірної квартири.

Посилаючись на викладені обставини, позивачі звернулися до суду з відповідним позовом за захистом свої порушених прав.

Справа неодноразово розглядалася судами різних інстанцій.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 26 квітня 2013 року позов задоволено. Визнано недійсними прилюдні торги з реалізації арештованого майна та договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 з прилюдних торгів від 17 лютого 2003 року. Визнано недійсним свідоцтво про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів - квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_7, посвідченого 20 лютого 2003 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Суховою О.Г. за реєстровим № 755. Визнано недійсним витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, видане Обласним комунальним підприємством ЛОР "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" на ім`я ОСОБА_7, на квартиру АДРЕСА_1 (витяг № 129136, реєстраційний № 245822, запис № 32082 у книзі № 40). Визнано за ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4 право власності на спірну квартиру, приведено сторони у попередній стан. Вирішено питання щодо судового збору.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 20 серпня 2013 року скасовано рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 квітня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення апеляційного суду скасовано з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

За результатами нового апеляційного розгляду, рішенням апеляційного суду Львівської області від 17 грудня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 задоволено частково. Рішення місцевого суду в частині визнання за ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4 права власності на квартиру АДРЕСА_1 - скасовано з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

ОСОБА_7, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права просять їх скасувати з передачею справи до місцевого суду на новий розгляд.

Дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та рішення місцевого суду у не скасованій частині ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням вимог ст.ст. 48, 59, 225 ЦК УРСР, а також тих обставин, що договір застави від 20 лютого 1999 року, яким було забезпечено виконання зобов'язань за договором позики та за яким було стягнуто заборгованість з відповідачів, визнано недійсним на підставі рішення Галицького районного суду м. Львова від 7 червня 2007 року, а дії Галицького ВДВС Львівського МУЮ по реалізації спірної квартири визнано протиправними та скасовано акт державного виконавця проведення прилюдних торгів з реалізації вказаної квартири, зокрема із тих підстав, що її продаж відбувся без отримання згоди органу опіки та піклування, який повинен був представляти інтереси одного з неповнолітніх співвласників зазначеної квартири, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, на підставі вимог ст. ст. 48, 59 ЦК УРСР дійшов обґрунтованих висновків про неправомірність відчуження Галицьким ВДВС Львівського МУЮ спірної квартири та наявність правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу вказаного майна з прилюдних торгів, що відбулися 17 лютого 2003 року.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення місцевого суду у вищевказаній частині. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову, у зв'язку із чим, обґрунтовано залишив рішення місцевого суду у цій частині без змін.

При вирішенні даної справи судами правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом апеляційної інстанції та місцевим судом у не скасованій частині норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень.

За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

Зі змісту доводів касаційної скарги вбачається, що рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання за ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4 права власності на спірну квартиру відповідачем ОСОБА_13 фактично не оскаржується, тому у цій частині колегією суддів в касаційному порядку не переглядається.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 квітня 2013 року, рішення апеляційного суду Львівської області від 17 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.