Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Умнової О.В., Висоцької В.С., Кафідової О.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Щур О.І. про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, за касаційною скаргою ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_8 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 грудня 2014 року, ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 березня 2015 року,

У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1, який був укладений 22 грудня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, та зареєстрований в реєстрі за № 4289; визнати за ОСОБА_5 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований в АДРЕСА_1.

Позов мотивовано тим, що 10 червня 2008 року між позивачем та ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10 був укладений договір позики грошових коштів, який посвідчений приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Мегель Л.К. У лютому 2010 року позивач звернувся до суду про стягнення грошових коштів за договором позики. Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2011 року рішення апеляційного суду Київської області від 16 листопада 2010 року скасовано та стягнуто солідарно з ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_5 на його користь 3 476 132 грн. В подальшому позивачу стало відомо, що відповідачі 22 грудня 2010 року, уклали договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірним спорудами. Позивач посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_5, уклавши оспорюваний правочин прагне уникнути виконання боргових зобов'язань і не мав намірів створити правових наслідків, просить позовні вимоги задовольнити з підстав, передбачених ч. 3 ст. 215 ЦК України.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 23 березня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Представник позивача, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права просить їх скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд правильно виходив з того, що позивач не є стороною оспорюваного договору купівлі-продажу майна, спірне домоволодіння не входило до переліку нерухомого майна ОСОБА_5, визначеного п. 4 договору позики грошових коштів від 10 червня 2008 року, а предметом майнових гарантій за договором позики вказаного відповідача є належна йому земельна ділянка АДРЕСА_2 і не відноситься до іпотечного майна.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення місцевого суду. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, у зв'язку із чим, обґрунтовано залишив рішення місцевого суду без змін.

При вирішенні даної справи судами правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень.

За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 грудня 2014 року, ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.