Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Писана Т.О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Харківської області від 17 червня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності,

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 лютого 2013 року позов задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 28 листопада 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Визнано за ОСОБА_2 право власності на вказаний незавершений будівництвом житловий будинок. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 17 червня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити на таких підставах.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у своїй постанові від 24 червня 2015 року в справі № 6-318цс15.

Встановлено, що апеляційний суд, враховуючи роз'яснення, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06 листопада 2009 року № 9 (v0009700-09) , всебічно та повно дослідив обставини справи та дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову, в зв'язку з чим обґрунтовано скасував рішення місцевого суду.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення не вбачається порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Харківської області від 17 червня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності.

Додані до скарги матеріали повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.