Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Дем'яносова М.В., Леванчука А.О., Нагорняка В.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_4 про відшкодування витрат, пов'язаних з регламентною виплатою у порядку регресу, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Рівненської області від 20 травня 2015 року,

У листопаді 2014 року моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про відшкодування витрат, пов'язаних з регламентною виплатою у порядку регресу.

Позивач посилався на те, що 02 травня 2011 року по вул. Приходька-Крушельницької у м. Рівне з вини ОСОБА_6, який керував автомобілем "Авео", державний номерний знак НОМЕР_1, сталася дорожньо-транспортна пригода. Вина відповідача у скоєнні ДТП підтверджується вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 05 вересня 2011 року. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль "Форд Скорпіо", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7

Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Форд Скорпіо", становить 30 820 грн 88 коп.

У зв'язку із тим, що відповідач на час ДТП не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, МТСБУ, на підставі п. п. "а" п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", здійснило регламентну виплату потерпілій стороні (ОСОБА_7) у розмірі 31 120 грн 88 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 01 грудня 2011 року № 5224.

01 червня 2012 року МТСБУ зверталося до ОСОБА_6 з листом про компенсацію в добровільному порядку витрат, понесених у зв'язку з проведенням регламентної виплати потерпілому, а також витрат понесених МТСБУ для встановлення розміру збитку та збору документів. Проте, ОСОБА_6 у добровільному порядку не компенсував вказані витрати.

Враховуючи вказане, позивач просив стягнути з ОСОБА_6 на користь МТСБУ кошти у розмірі понесених витрат: 30 820 грн 88 коп. - основний борг, 300 грн - витрати понесені МТСБУ для встановлення розміру збитку, а також 2000 грн - витрати на правову допомогу та судовий збір в розмірі 311 грн 21 коп., а всього 33 432 грн 09 коп.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26 березня 2015 року у задоволенні позовних вимог МТСБУ відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 20 травня 2015 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 березня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь МТСБУ 30 820 грн 88 коп. у рахунок відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою страхового відшкодування.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь МТСБУ судовий збір в розмірі 466 грн 82 коп., за подання позову та апеляційної скарги.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, правильно виходив з того, що позивачем не було пропущено строк позовної давності, оскільки строк позовної давності в даному випадку необхідно обчислювати із дня сплати потерпілій стороні страхового відшкодування. Виплату потерпілій стороні позивач здійснив 01 грудня 2011 року, а з позовом до ОСОБА_6 останній звернувся 28 листопада 2014 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності щодо стягнення суми страхового відшкодування.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком суду апеляційної інстанції та з їх оцінкою.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.

Неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при розгляді даної справи судом апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.

Рішення апеляційного суду Рівненської області від 20 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.