Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Іваненко Ю.Г., Гвоздика П.О., Завгородньої І.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростандарт", ОСОБА_5 про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати за час затримки розрахунку та компенсації у зв'язку з працею у неробочі дні, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2015 року,

У липні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з вересня 2002 року була прийнята на посаду продавця бакалійного відділу з продажу спиртних напоїв та виробів в магазині "Центральний-1" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростандарт" (далі - ТОВ "Агростандарт").

15 липня 2010 року позивач вийшла з декретної відпустки і з 21 серпня 2010 року її було тимчасово, без згоди, переведено продавцем рибного відділу, який згодом було поєднано з м'ясним відділом, де вона працювала до 03 жовтня 2010 року за графіком з 8-00 годин до 23-00 годин без перерви на обід.

При цьому, роботодавцем було встановлено наступний графік роботи: два тижні роботи через два тижні відпочинку, однак, через відсутність зміни, позивач фактично два місяці працювала без вихідних.

04 жовтня 2010 року позивач передала зміну та відбула на двотижневий відпочином, а згодом завідуюча магазином повідомила її про вивільнення зайвих працівників (у тому числі й позивача) та утримання з її заробітної плати коштів за рибні коктейлі, в яких збіг термін реалізації.

18 жовтня 2010 року позивач вийшла з відгулу, однак не була допущена до робочого місця та повідомлена про проведену реорганізацію.

13 грудня 2010 року позивач була звільнена із займаної посади.

Неправомірними діями відповідача їй завдано моральних страждань, які виявилися в постійному занепокоєнні та хвилюванні в результаті отриманого стресового стану та емоційного перенавантаження, що призвело до погіршення її здоров'я, головного болю, з встановленням наступних діагнозів: мігрень та вегето-судинна дистонія.

Уточнивши позовні вимоги, просила суд: стягнути з ТОВ "Агростандарт" на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 04 жовтня по 13 грудня 2010 року в сумі 3 600 грн та компенсацію в розмірі середнього заробітку за затримку з розрахунку за період з 15 липня по 13 грудня 2010 року за розрахунком наведеним у позові, що становить на момент звернення до суду 87 360 грн; стягнути з ТОВ "Агростандарт" на її користь компенсаційні кошти за працю у неробочі (вихідні та святковий день) в розмірі 6 500 грн; стягнути з ТОВ "Агростандарт" на її користь 5 тис. грн у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову або направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2015 року та ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2015 року, оскільки вони законні та обґрунтовані.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не працювала у період з 04 жовтня по 13 грудня 2010 року та заробітна плата їй не нараховувалась, до роботи у вихідні дні ОСОБА_4 не залучалась та норми тривалості її робочого часу узгоджується з приписами ч. 3 ст. 107 КЗпП України

, що встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили, а вимоги щодо стягнення компенсації за затримку розрахунку та моральної шкоди є похідними до вимог про стягнення заробітної плати.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.